«Ліквідація» Довженко-Центру: нові подробиці конфлікту. Які позиції Держкіно, професійної спільноти та забудовника?

Заява Держкіно про поділ Центру Олександра Довженка на три окремі юридичні особи викликала різку реакцію суспільства. На урядовому сайті відразу з’явилася петиція з вимогою скасувати реорганізацію Центру, її вже підписало майже дві тисячі осіб.

Довженко-Центр вважає, що «реорганізація» фактично означає ліквідацію. У Мінкульті відхрестилися від відповідальності за ці наміри та запевнили, що заява Держкіно — яке, мовляв, не підпорядковується міністерству, — стала «несподіванкою» і для них. Натомість колишній директор Довженко-Центру Іван Козленко наполягає, що Мінкульт так чи інак відповідає за культурну політику.

У Довженко-Центру хочуть забрати кінофонд

Держкіно, своєю чергою, стверджує, що просто прагне «розвантажити» Довженко-Центр, позбавивши його частини функцій. Зокрема, йдеться про те, щоб від’єднати фонд анімації та перенести його в «Укранімафільм» на вулиці Кіото.

Та головне — весь архів фільмів хочуть передати «Науковому центру кінематографії України» — установі, формально утвореній 2011 року, але досі фактично такій, що не існує. За Довженко-Центром залишаться музейна справа та організація культурних подій.

«Всі державні кіностудії та центри майже всі самі на себе заробляють. Довженко-Центр — трохи складніша історія, там дотація йде з бюджету, оренда. І останнім часом не всі функції працюють у повній мірі, — заявляє голова Держкіно Марина Кудерчук. — Довженко-Центр останнім часом не такий ефективний, як про це розповідають».

Щодо співробітників, за словами Кудерчук, то їх не звільнятимуть, а запропонують посади в нових установах.

Українська Кіноакадемія закликала Держкіно відкликати наказ про реорганізацію Довженко-Центру.

«Центр Олександра Довженка займається збереженням, дослідженням та популяризацією українського кіно з 1994 року. За цей час він став однією з найуспішніших та найавторитетніших культурних інституцій, динамічною та ефективною, а також архівом, який зберігає національну культурну спадщину», — наголошують у Кіноакадемії.

У кіноархіві Довженко-Центру зберігається понад 10 тисяч найменувань художніх, документальних, анімаційних українських та закордонних фільмів, понад 24 тисячі архівних документів з історії українського кіно тощо.

Будівництво ЖК

П’ять років тому частину земельної ділянки біля Довженко-Центру було віддано під забудову багатоповерховим житлом. Компанія A Development запланувала спорудження трьох 24-поверхових будинків ЖК White Lines з торговельним центром у стилобаті. Між компанією та Довженко-Центром велися переговори стосовно меж ділянки забудовника, оскільки кіноархів – сусідня будівля, а згодом і щодо реконструкції фасаду.

У лютому цього року прокуратура Києва звинувачувала забудовника у захопленні ділянки.

«У проєкт нашого комплексу будівля Довженко-Центру не входить та залишається у власності держави», — запевнила «Хмарочос» пресслужба А Девелопмент.

У компанії також зауважують, що за договором із Центром, зобов’язалися відремонтувати бомбосховище з пристосуванням його під резервне фільмосховище. Обсяг інвестицій складав орієнтовно 27 мільйонів гривень.              

Зі свого боку, Довженко-Центр погодився на надбудову металевої конструкції над бомбосховищем, яка дозволяла зберегти єдину візуальну лінію фасаду мультифункціонального житлового комплексу White Lines. Утім, цей проєкт не погодило Міністерство культури.