Командири «Азова» житимуть у приватному будинку в Туреччині до кінця війни

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 120 днів. За цей час ми опублікували 24980 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

П’ятеро звільнених з російського полону командирів полку «Азов» перебуватимуть у Туреччині, можливо, до кінця війни. Подробиці обміну, під час якого було звільнено 215 людей, розповіли на преконференції голови розвідки, СБУ, МВС та Офісу президента.

Обмін відбувався одночасно в чотирьох країнах: в Україні, Польщі, Саудівській Аравії (туди вивезли десятьох іноземців) та Туреччині.

Командири «Азову» — Денис Прокопенко («Редіс»), Сергій Волинський («Волина»), Святослав Паламар («Калина»), Олег Хоменко, Денис Шлега — до останнього не знали, куди їх везуть, і не розуміли, в якій країні перебувають. Обмін відбувся в Анкарі.

У Туреччині вони перебуватимуть під особистою протекцією президента Реджепа Таїпа Ердогана. Згідно з домовленостями, як повідомив напередодні Володимир Зеленський, «азовці» лишатимуться там до кінця війни, але зможуть бачитися з родичами.

«Це буде приватний будинок. Ніяка не в’язниця, не яма. Це досить комфортне місце проживання, а не перебування», — повідомив голова ГУР Кирило Буданов.

В організації обміну допомагали принц Саудівської Аравії, президент Туреччини, а також генсек ООН Антоніу Гуттереш. За словами Буданова, обмін не пов’язаний із вдалим контрнаступом Збройних сил на Харківщині, бо організація почалась задовго до звільнення територій.

Читайте також: Повернення захисників Азовсталі: подробиці та фото

Загалом більшість звільнених військових зазнали тортур у російському полоні, причому ставлення залежало від місця перебування: когось утримували на території РФ, когось — на окупованій частині Донеччині. «Є особи, до яких застосовувалися дуже жорстокі тортури. І їх відсоток великий», — повідомив Буданов. «Практично всі потребують лікування й реабілітації. Абсолютно всі потребують психологічної реабілітації», — додає Денис Монастирський.

У більшості спостерігається виснаження через хронічне недоїдання. Один зі звільнених полонених розповів блогеру Володимиру Золкіну: «Харчування було дуже обмежене. Кормові крупи з лушпинням, маленькими порціями. Перші два тижні їжа була півтора-два рази на добу, перерва близько 20 годин бувала. І кількість їжі — сантиметр супу на тарілку. Навіть не супу, а води з якимись залишками капусти».