Минулого тижня Київрада проголосувала за розробку проєкту детального плану території для розташування Національного військового меморіального кладовища. Його планується розмістити в урочищі «Лиса гора» на 140 гектарах землі (1,4 кв.км). Це рівноцінно площі найбільшого у Києві Лісового кладовища.

При цьому, ще в липні цього року столичні депутати проголосували за розробку документації для  розміщення Національного військового некрополя на 14 гектарах нижнього плато Бабиного Яру. 

Нинішню пропозицію Лисої гори до Київради «спустили» з Кабміну. А туди, кажуть, ця ідея прийшла чи то з Офісу Президента, чи то від військових. Розпочати будівництво Кабмін пропонує у квітні 2023 року. 

За таким поспіхом відразу згадується, як у 2015 році Адміністрація президента намагалася «впихнути» гільзу з прахом невідомого солдата АТО до наявного обеліска на могилі невідомого солдата Другої світової у Парку Слави. Тоді громада Києва з честю відбила цю ідею, чітко пояснивши, що це місце є сакральним для нинішнього покоління киян і, взагалі, які невідомі солдати можуть бути у 21 столітті. 

Чому не варто облаштовувати Меморіальне кладовище на Лисій горі?

Ландшафтно-архітектурне значення

По-перше, тут майже немає гарних рівнинних ділянок (плато). Ці 140 гектарів на 80% складаються зі схилів, ярів, насипів, ровів, люнетів земляної фортеці та цегляних будівель Лисогірського форту. Для нової архітектури «парадного» кладовища доведеться знищити історичний ландшафт і провести коштовні земляні роботи. В ідеалі – тут варто провести реконструкцію і створити історичний інтерактивний парк. 

Історичне та природне значення

Лиса гора є регіональним ландшафтним парком та частиною природно-заповідного фонду, землекористувачем якої є Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця». По суті на сьогодні Лиса гора заросла диким лісом, тут відновилася екосистема. Кілька років тому тут навіть жив лось, поки його у серпні 2020 року не збили на Саперно-Слобідській вулиці. 

Культурне значення

Київська Лиса гора вже кілька століть є знаменитою своїми легендами про місце збору відьом та нечистої сили.  Останні десятиліття через цей контекст тут люблять проводити свої заходи різні субкультури. Тому рішення вшановувати героїв України в такому місці є неоднозначним. 

Громадське значення

Визначення місця меморіального кладовища, історично значуще для Києва, намагаються протягнути без обговорень з киянами. Зазвичай такі кейси закінчуються не дуже добре.  

Транспортні особливості

До Лисої гори немає нормальних доріг і, відповідно, з громадським транспортом поки не все добре. Вся гора – по суті є колишнім військовим фортом і тому підходи до нього максимально незручні. Для траурних кортежів доведеться проривати у схилах нову пряму дорогу, а це знову зміна ландшафту і дорогі будівельні роботи. 

А яке місце взагалі підходить для військового меморіального кладовища?

Загалом, заведено, що головний військовий меморіальний цвинтар готується для вищого військового та політичного керівництва країни, а також офіцерів і воїнів-героїв. Крім того, в дискусіях останніх років планується на цей некрополь перенести прах визначних українців борців за державність, серед яких називають прізвища Бандери, Петлюри, Коновальця тощо. 

Сучасне політичне керівництво тяжіє до того, щоб такий меморіал створювався за образом та подобою американського Арлінгтона. Це кладовище знаходиться через дорогу від Пентагону, за три кілометри від Білого дому і за чотири – від Капітолія. Думаю, що на сьогодні фактор наближення до урядового центру Києва є визначальним. 

Чи були в Києві раніше спеціалізовані військові кладовища?

Так – північна частина Лук’янівського кладовища була пристосована для поховання військових ще наприкінці існування російської імперії. В радянські часи продовжили цю традицію. На німецькій карті 1943 року північна частина Лук’янівського кладовища називається – Братське. В 1960-ті половину цього цвинтаря віддали під будівництво комплексу телевежі. 

Ще одне військове Братське кладовище знаходилося на терасах північно-західного форту Звіринецької фортеці. Його створили для поховання загиблих воїнів російської імперії у Першу світову війну. Паралельно у 1916 році почали будувати цвинтарний храм, але до 1917 року не встигли завершити навіть основну будівлю.  В 1920-ті кладовище знищили і після Другої світової тут облаштували Інститут проблем міцності. Недобудований храм перетворили на експериментальний цех. На місці старих поховань тепер корпуси інституту, шість житлових багатоповерхівок і дитячий садок Печеряночка.  

В добу визвольних змагань 1917-1920 років під військове кладовище пристосовували Аскольдову могилу і Маріїнський парк.  Але невдовзі Радянська влада перетворила ці некрополі на Парки культури та відпочинку.

Це був історичний відступ, але треба повертатися до сьогодення.  

Де можна облаштувати нове меморіальне військове кладовище?

Я довго досліджував карту Києва і для себе визначив, що якщо слідувати принципу наближеності до центру, найбільш доречним буде територія лісопарку Кирилівський гай. Локацій може бути кілька – це і вирівняна улоговина нижніх відрогів Бабиного Яру, так і місце старого православного кладовища на плато між Бабиним і Реп’яховим ярами. 

Власне, в липневому рішенні Київрада запропонувала розробити документацію по 14 гектарам улоговини Бабиного Яру, що прилягає до вулиці Олени Теліги.  Географічно ця територія відділена схилом від «єврейської» частини яру. І за дослідженнями, в цій низині раніше не було ні розстрілів, ні поховань. Територія вільна від історичних нашарувань.  Тобто вона не перетинається з пам’яттю трагедії 1941-43 років, а більше навіть посилює меморіальну функцію Бабиного Яру та Дорогожичів. Крім того, за потреби цю ділянку можна розширити на територію старого православного кладовища, що в глибині Кирилівського гаю. 

Скільки поховань можна розмістити на 14 гектарах?

За сучасними українськими ДБН на 1000 поховань варто розраховувати 3500 кв.м (враховується не тільки місця поховань, але і технічні та сакральні приміщення). Проте на меморіальному кладовищі проїзди, алеї та додаткові будівлі можуть займати більшу площу. Так, наприклад, на 1000 поховань Арлінгтонського кладовища припадає 8300 кв.м. Тобто на 140 тис. кв м. потенційного кладовища у Бабиному Яру можна розмістити від 17 до 40 тисяч поховань. 

Тому враховуючи потребу у швидкості, економії, мінімальному залученні ресурсів і загалом враховуючи історичні контексти, раціональніше було б розмістити меморіальне кладовище саме в цій локації. Щоб унікнути асоціації з Бабиним Яром, кладовище можна назвати Кирилівським. Зокрема це створить зв’язок з одним з найдавніших кам’яних храмів України, що знаходиться поруч. Але знову ж, такий важливий меморіальний об’єкт не може з’явитися без обговорення і погодження з громадою міста.