Корисні практики. Як Швеція зменшує енерговитрати на тлі кліматичної та енергетичної криз

Партнерський матеріал з Посольством Швеції

Сьогодні Швеція виробляє понад 60% електроенергії з відновлювальних джерел й фактично не залежить від викопного палива. Однак в країні постійно працюють над зменшенням енерговитрат як завдяки різноманітним енергоефективним заходам, так і пропагуючи свідоме споживання енергії.

Потреба у подібних рішеннях сьогодні лише зростає, як для Швеції, так і для України.

Роджер Гуннарссон, керівник з регіонального розвитку Енергетичної агенції Південно-Східної Швеції

«Ми багато років працюємо над тим, щоб змінити поведінку містян, муніципалітетів, промисловості. Змінити те, як вони думають про споживання енергії. За останній рік ціни на енергію значно зросли не лише у Швеції, а й скрізь – тож тепер всі дослухаються до порад, готуються до важкої зими», – розповідає Роджер Гуннарссон, керівник з регіонального розвитку Енергетичної агенції Південно-Східної Швеції.

Організація об’єднує 25 муніципалітетів та є однією з 16 регіональних енергетичних агенцій у Швеції. Серед їхніх завдань – через різні ініціативи та заходи підвищувати енергоефективність та розвивати відновлювальні джерела енергії на місцевому рівні, що, в свою чергу, необхідно для досягнення загальнонаціональних та загальноєвропейських цілей.

Без статистики ніяк

«Коли ми працюємо з муніципалітетами, проходимо три основні кроки. Контроль за споживанням, зменшення споживання та впровадження енергоефективних заходів», – розповідає Роджер Гуннарссон.

Перш за все, муніципалітети повинні розуміти, як вони витрачають електроенергію, зокрема, мати погодинну статистику споживання. Це дозволяє детальніше проаналізувати ситуацію і вже далі почати розмову про те, що можна прибрати, особливо у пікові години.

Жодних надлишкових витрат

Другий крок – припинити всі витрати енергії, які не є необхідними. «Звісно, легше сказати, ніж зробити, – розповідає експерт. – Тут має місце дискусія з муніципалітетом про те, де можна зменшити енергоспоживання: прибрати освітлення, знизити температуру в приміщеннях тощо».

На цьому рівні робота ведеться не лише з муніципалітетами, але й з місцевими бізнесами.

«Я періодично відвідую невеликі підприємства і маю розмову про те, де вони могли б скоротити споживання електроенергії, – розповідає Роджер Гуннарссон. – Наприклад, вам насправді не потрібні електричні кулери для лимонаду. На одній із заправок ми їх прибрали та переглянули систему освітлення – і досягли заощадження електроенергії на 31% тільки на цьому».

Просять та навчають заощаджувати енергію у Швеції й пересічних громадян. «Ніхто не залишає увімкненою воду в душі на цілий день, але світло можуть лишити цілодобово. Люди витрачають енергію бездумно, і це проблема», – вважає Гуннарссон.

Цьогоріч Шведське енергетичне агентство запустило кампанію «Кожна кіловат-година має значення», яка закликає шведів до економії, щоб знизити ціни на електроенергію, мінімізувати ризик відключення та проявити солідарність та тлі енергетичної кризи у Європі.

Тепло не повинно витрачатися дарма

Третім елементом є енергоефективність. «Ми багато говорили про енергоефективність останні 15 років, але зараз фокус змінюється, тож, перш за все, говоримо про економію, – зазначає Гуннарссон. – І тільки, коли вже прибрали все необов’язкове, переходимо до розмови про те, як покрити решту потреб максимально ефективно. На цьому кроці вже можуть знадобитися інвестиції в енергосистему».

Важливою частиною шведської системи є перехід на відновлювані й альтернативні джерела енергії та зменшення залежності від викопного палива. Зокрема, 44% теплопостачання у країні забезпечує біопаливо, а ще 25% – відходи, які утилізують на сміттєспалювальних заводах.

Читайте детальніше: Менше 1% на звалищах: як працює шведська система поводження з відходами і чому може навчитися Україна

Чималу популярність у Швеції отримали технології відбору скидного тепла. Це – енергія, що виробляється як побічний результат різних промислових процесів та зазвичай просто втрачається. Але її можна використовувати – й у Швеції 9% централізованого опалення забезпечується саме скидним теплом. Це більше, ніж припадає разом на вугілля, природний газ та торф.

Близько 80 міст Швеції використовують скидне тепло для опалення. До прикладу, містечко Варберг з населенням 65 тисяч людей 70% тепла отримує від підприємств целюлозно-паперової промисловості.

Й можливості застосування цієї технології ще не вичерпалися. «У місті Оскарсгамн раніше працювало три ядерних реактори. Але ще десятиліттями після Чорнобильської катастрофи ми не могли навіть завести розмову про використання води, що їх охолоджувала. Величезну кількість енергії просто зливали у море, – розповідає Роджер Гуннарссон. – Зараз ми поступово повертаємося до цієї дискусії, не в останню чергу через значне зростання цін на енергію».

Як Швеція допомагає українським містам на шляху до енергоефективності

Чимало українських міст вже сьогодні впроваджують проєкти для модернізації систем теплопостачання та зниження споживання електроенергії. Зазвичай їх реалізують з залученням коштів від державних програм або міжнародних фінансових організацій.

Однією з таких організацій є Північна екологічна фінансова корпорація (НЕФКО). «До початку повномасштабної війни ми мали близько 200 проєктів в Україні», – розповідає Юлія Шевчук, головна інвестиційна радниця НЕФКО в Україні. Організація допомагає з фінансуванням та реалізацією заходів, який позитивно впливають на довкілля та пом’якшують наслідки зміни клімату.

Один із прикладів – проєкт з підвищення енергоефективності 31 громадської будівлі, зокрема шкіл та садочків, у Луцьку. Він передбачав додаткову теплоізоляцію будівель, встановлення індивідуальних теплових пунктів, заміну освітлення та кухонного обладнання на енергоефективне.

Для проєкту вдалося залучити п’ять мільйонів євро кредиту від НЕФКО, грантові кошти від E5P та Шведського агентства міжнародного співробітництва та розвитку (SIDA), а також кошти з місцевого бюджету, загалом 9,5 мільйонів євро.

«Sida допомагає містам з розробкою техніко-економічних обґрунтувань та тендерної документації. Ми працюємо за міжнародними правилами закупівель, які враховують не лише ціну, але і якісні параметри. Міста переважно не мали досвіду з ними, тому така консалтингова допомога дуже важлива», – розповідає Юлія Шевчук.

Юлія Шевчук, головна інвестиційна радниця НЕФКО в Україні

За попередніми розрахунками, модернізація дозволить заощаджувати близько 10 000 Гкал та 639 МВтг щороку та покращити умови для 26 тисяч дітей.

Ще один проєкт НЕФКО в Україні DemoUkrainaDH складався з 20 демонстраційних проєктів у різних містах. «Він передбачав невеликі проєкти з інвестиціями до 750 тисяч євро, переважно на встановлення енергоефективного обладнання у системі центрального теплопостачання», – розповідає Юлія Шевчук.

До прикладу, демонстраційний проєкт у Житомирі реалізували у 2015 році. Для п’яти житлових будинків та дитячого садочка тут встановили індивідуальні теплові пункти, замінили трубопроводи, а також використали нові конденсаційні котли та теплові насоси для підготовки гарячої води влітку.

Це дозволило заощаджувати до 40% енергії й окупити проєкт менше ніж за шість років. «Наш досвід показує, в Україні значну економію можна отримати вже завдяки оновленню норм і стандартів, які з радянських часів залишилися дуже завищеними. Скажімо, щодо резервних потужностей для котелень», – зазначає Юлія Шевчук.
Ще одна програма НЕФКО – «Швеція-Україна Підтримка Централізованого Теплопостачання (SUDH)» – була розрахована вже на більш масштабні проєктами. «У Швеції загалом дуже підтримують централізоване опалення: це вважається найбільш оптимальною системою і з точки зору коштів, і впливу на довкілля, – розповідає експертка. – Планували працювати з відновлювальними джерелами енергії та скидним теплом, але, на жаль, війна призупинила ці плани».

Зокрема, був підписаний договір з Маріуполем. Серед іншого, проєкт передбачав використання скидного тепла з «Азовсталі» у системі централізованого теплопостачання. Приблизно 30% із 250 тисяч споживачів централізованого теплопостачання у місті отримали б переваги від такого рішення.

Крім цього, проєкти були заплановані у Броварах (з використанням тепла з деревообробного підприємства) та Вінниці (з біопаливними котельнями). «Ми сподіваємося, що до них все ж вдасться повернутися через певний час», – зазначає Юлія Шевчук.

Підвищення енергоефективності часто вже застарілих систем в Україні залишається надзвичайно актуальним, й багато міст активно працюють з такими проєктами. Багатий досвід Швеції у цій сфері може допомогти обрати найоптимальніші технічні рішення. Але не тільки – важливими є приклади використання альтернативних джерел енерегії, зокрема, скидного тепла, потенціал якого в Україні досі залишається майже не задіяним.

Й, звісно, значна увага до свідомого споживання – рішення, що не потребує інвестицій, але залишається дуже ефективним та необхідним для України під час повномасштабної війни.