Вчені спроєктували місто на астероїді. Вони надихалися серіалом «Експансія»

Вчені з Рочестерського університету, США, розробили концепт поселення на астероїді, повідомляє пресслужба закладу.

«Наше дослідження лежить на перетині науки та наукової фантастики. Ми взяли науково-фантастичну ідею, що набула популярності останнім часом, — зокрема, в таких телесеріалах, як “Експансія” від Amazon, — і запропонували спосіб використання астероїда для будівництва міста у космосі», — зазначає один з авторів Адам Франк.

Наукові фантасти нерідко використовують «циліндр О’Нілла». Американський фізик Джерард О’Нілл розробив футуристичну концепцію космічного поселення у 1972 році. Конструкція є двома сполученими циліндрами, що обертаються у протилежних напрямках. Швидкість обертання забезпечує штучну гравітацію на внутрішній поверхні та при цьому є достатньою повільною, аби поселенців не нудило.

Циліндр О’Ніла зустрічається, наприклад, у «Стар Треку» та романі «Гра Ендера» Орсона Скотта Карда. До цього концепту зверталися Джефф Безос та Ілон Маск. Один каліфорнійський стартап навіть планував збудувати за таким принципом орбітальний готель у 2027 році.

Транспортування матеріалів із Землі для будівництва такої конструкції було б надто витратним. Тому вчені з Рочестерського університету пропонують використовувати як матеріал сам астероїд — тобто перетворити еліпсоїд на порожню циліндричну оболонку.

Оскільки астероїди переважно доволі крихкі — часто це фактично скупчення дрібних частинок — автори ідеї пропонують загортати астероїд у «мішок» з дуже тонкого, але міцного вуглецевого нановолокна.

Процес виглядатиме таким чином:

1. астероїд рокручують, щоб створити штучну гравітацію. У результаті він почне руйнуватися;
2. уламки астероїда, розлітаючись, розширюватимуть мішок з вуглецевого нановолокна;
3. коли обгортка досягає максимального натяжіння, волокно захоплюватиме уламки;
4. уламки утворюватимуть шар, достатньо товстий для захисту поселенців від радіації.

За розрахунками, астероїд 300 метрів у діаметрі можна розширити до циліндричної структури, яка матиме 55 км² житлової площі, це приблизно площа Манхеттена.

Хоча це дослідження радше є теоретичною вправою, згадані авторами технології вже або розробляються, або існують і використовуються — від вуглецевих нановолокон до двигунів, здатних розкрутити астероїд.