Арестович заявив, що звільняється з посади позаштатного радника ОП

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 295 днів. За цей час ми опублікували 23629 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Олексій Арестович заявив, що звільняється з посади позаштатного радника Офісу Президента. Про це він повідомив в Facebook.

Заяву про звільнення він підписав: «Хочу показати приклад цивілізованої поведінки: помилка в принципі, отже, відставка».

Коментуючи удар РФ по Дніпру росіянину Марку Фейгіну, жертвами якого стали понад 40 людей, Арестович заявив, що російська ракета впала на будинок нібито через перехоплення української ППО. Його слова відразу підхопили російські пропагандисти, видаючи їх за «офіційну позицію» України, яка «визнала свою провину» у смерті цивільних. Повітряні сили спростували заяву Арестовича, пояснюючи, що по будинку вдарила гіперзвукова крилата ракета Х-22, для перехоплення якої у ЗСУ жодних засобів немає.

Після негативної реакції суспільства Арестович вибачився, але згодом відкликав вибачення та видалив попередній допис. У видаленому дописі він пояснював свою заяву про начебто збиття українською ППО ракети у Дніпрі втомою, недосипанням та нестачею часу для перевірки інформації.

16 січня у Верховній Раді розпочали збір підписів за звільнення радника ОП.

У 2003-2010 роках Арестович навчався у школі «Человек среди людей» російського психолога-езотерика Авессалома Подводного. 2005 року вступив до партії «Братство» Дмитра Корчинського та став його заступником. Разом вони відвідували в Росії конференції «Євразійського руху», очолюване російським фашистським філософом Александром Дугіним.

У 2004-2005 роках «Братство» стояло на консервативних позиціях, дотримуючись ідеології «євразійства», закликало боротися з «помаранчевою чумою», Соросом, НАТО, США та ЄС, а також намагалося об’єднатися з партією Наталії Вітренко.