Впритул до Голосіївського парку на вулиці Горіхуватський шлях (раніше Генерала Родимцева), між будинками 9 та 11, будують багатоповерховий житловий комплекс від фірми «Голосіївські вежі». На ділянці знаходиться 70-річна водонапірна башта, яка опинилася під загрозою знищення.

Будівництво планується ще з 2005 року, але минулого року розпочалися активні дії – забудовник отримав документи на встановлення будівельного паркану та містобудівні умови.

За даними YouControl, фірму «Голосіївські вежі» заснував Олександр Телефус (50%) та ТОВ «Будівельна компанія Гарант Інвест» (40%), ТОВ «Компанія з управління архівами Сіті Ессет Менеджмент» (10%). Крім того, за адресою «Голосіївських веж» зареєстрована інша будівельна компанія – ТОВ «І.Б.К. Девелопмент», яка має ідентичний контактний номер. Остання часто вигравала тендери у Національного університету біоресурсів і природокористування (НУБіП) на ремонтні роботи.

Голосіївська водонапірна вежа знаходиться на балансі НУБіП, а власником є Міністерство освіти та науки. За словами проректора Валерія Іщенка, «башта не потрібна та перебуває в аварійному стані». Він посилається на висновок з науково технічного звіту, проведеного експертами (за словами місцевих мешканців, звіт сам виш провів ще на початку 2000-х років – на нього, найімовірніше, досі посилається забудовник): «Технічний стан стовбура, фундаменту тощо – непридатні для експлуатації; дах, резервуар, оглядовий майданчик – аварійні». Експерти, за його словами, радять її демонтувати.

2004 року колишнє керівництво закладу передало ділянку з баштою в оренду Київраді, яка своїм рішенням передала її в суборенду забудовнику – ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» для будівництва житлового комплексу. У подальшому договір оренди продовжували через суди. Водночас під час розгляду справ у судах було приховано те, що на ділянці знаходиться державне майно – водонапірна вежа.

2021 року МЖК «Оболонь» передав ділянку в суборенду без дозволу орендодавця – Київради. У відповіді Київської військової адміністрації на ім’я народної депутатки Ганни Бондар йдеться, що таку згоду Київрада не надавала. Як пояснював представник забудовника Максим Гринь на зборах місцевих жителів, МЖК 2021 року звертався до Київради щодо передачі землі в суборенду, але так і не отримав відповіді у встановлений строк. «Ми пішли по «мовчазній» – стаття вісім про оренду землі дозволяє це робити, тому договір було укладено, речові права зареєстровано».

Що кажуть в Міністерстві освіти?

Шостого грудня 2022 року Міносвіти попросило НУБіП пояснити можливе протиправне заволодіння земельною ділянкою і нерухомим майном. У відповіді керівництва вишу йшлося, що 23 вересня вони зверталися до МОН з проханням надати дозвіл на списання майна за рішенням майнової комісії, в тому числі й водонапірної башти. Проте Міністерство прийнято рішення про відсутність підстав для погодження такого списання. Також МОН 19 січня 2023 року звернулось до ректора НУБіП з проханням надати пояснення та інформацію щодо вчинення дій, пов’язаних з поверненням земельної ділянки, притягнення до відповідальності винних осіб та щодо інших заходів, які були вчинені закладом освіти.

Статус об’єкта культурної спадщини

29 грудня на засіданні Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини було схвалено історичну довідку на водонапірну башту, розроблену Центром консервації предметів археології, йдеться у відповіді Департаменту охорони культурної спадщини (ДОКС) КМДА на запит «Хмарочоса». Тоді рада рекомендувала Департаменту внести об’єкт, що знаходиться на будівельному майданчику та перебуває під загрозою руйнування, до переліку об’єктів культурної спадщини.

13 лютого ДОКС все ж прийняв відповідне рішення. Протягом десяти днів копію наказу мають відправити Міністерству культури та інформаційної політики та поінформувати власника об’єкта. З дня отримання повідомлення у місячний термін власник або уповноважена ним особа мають укласти охоронний договір на водонапірну вежу.

У додатку до наказу йдеться, що «автентичність та цінність об’єкта з архітектурного погляду характеризується збереженістю історичної, матеріально-технічної структури та первісного архітектурного задуму разом з цінними історичними нашаруваннями і дозволяє розглядати об’єкт як документ історії, науки і техніки, та твір архітектури. Водонапірна вежа є цінним зразком промислової архітектури ХХ століття та цінним елементом історичного середовища – садиби Української сільськогосподарської академії і, в поєднанні з ландшафтним оточенням становить матеріальний вияв культурно-історичного розвитку Києва.

Що каже забудовник?

Відповідь на запит «Хмарочоса» представник забудовника Максим Гринь починає зі слів: «Де були ініціатори такого рішення останні 30 років з того часу як ця башта припинила використовуватися за призначенням та почала поступово руйнуватися? Цей період вона не мала культурної цінності?».

«Очевидно, що мета ініціаторів включення цієї споруди до переліку пам’ятників полягає у спробі отримати незаконну вигоду від забудовника шляхом створення штучних проблем у здійсненні будівництва. Тобто, насправді всі розмови про збереження культурної спадщини є просто прикриттям для реалізації протизаконних приватних інтересів певних зацікавлених осіб», – вважає представник забудовника.

Гринь стверджує, що водонапірна башта – це типова, не унікальна, водогосподарська споруда, яка згідно експертного висновку є непридатною для використання та аварійною. На жаль, забудовник відмовився показати «Хмарочосу» експертний висновок.

У компанії кажуть, що розчаровані таким рішенням Департаменту охорони культурної спадщини. «Воно порушує наші права як забудовника земельної ділянки, яку місто у 2005 році надало під будівництво житлового комплексу. Дії органів влади є непослідовними, адже один міський департамент видав нам містобудівні умови та обмеження для забудови, зареєстрував дозвільні документи для будівництва, присвоїв адресу об’єкту будівництва, в той час як інший фактично блокує подальшу реалізацію намірів будівництво».

«Голосіївські вежі» попри внесення вежі до об’єктів культурної спадщини продовжить «на законних підставах користуватися земельною ділянкою та сплачувати місту орендну плату, адже рішень про припинення договору оренди орендодавець не приймав».

Що змінює статус об’єкта культурної спадщини?

Згідно з постановою Верховного суду, власник або уповноважений ним орган, користувач, який уклав охоронний договір щодо збереження об’єктів культурної спадщини, несе відповідальність за його невиконання, а органи охорони культурної спадщини зобов’язані заборонити будь-яку діяльність таких осіб, що створює загрозу пам’ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Культурна спадщина охороняється законом. У травні 2022 року набрав чинності закон, який встановлює нові вимоги щодо використання пам’яток, режимів та меж їх територій та охоронних зон. Документ впровадив поняття «територія пам’ятки», на яку будуть встановлені розміри та обмеження. Ці специфічні правила можуть фактично розповсюджуватися і на сусідні ділянки.

Юрист Дмитро Перов пояснює, що, згідно з законом, забудовник не може зносити башту як об’єкт культурної спадщини і не може будуватися в охоронній зоні. Охоронна зона – це дві висоти пам’ятки. Водночас, за його словами, існують прецеденти, коли щойно виявлені пам’ятки зносили зарвди нового будівництва, наприклад, казенний винний склад 1899 року на Деміївці.

Водонапірну башту побудували 1955 року за проєктом інституту «Київпроект». Голосіївська водонапірна вежа була введена в експлуатацію одночасно із реконструкцією водогінної мережі Сільгоспакадемії (сучасний НУБіП). Нині з неї відкривається чудовий панорамний краєвид на Київ, адже башта знаходиться на найвищій точці Голосіївського лісу. Ділянка, на якій знаходиться башта, є історичною складовою Голосіївського лісового масиву і межує з територіями, які входять до природно-заповідного фонду.