Винахідник мобільників вважає, що смартфони майбутнього живитимуться енергією тіла
Розповідаємо, хто зараз чипує людей і навіщо.
Розповідаємо, хто зараз чипує людей і навіщо.
Зроби добру справу і отримуй винагороди!
Нам як ніколи потрібна ваша підтримка. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 301 днів. За цей час ми опублікували 26336 новин та статей. Ми потребуємо вашої допомоги, щоб продовжувати якісно працювати далі. Приєднуйтесь до Читацького товариства «Хмарочоса» та отримуйте приємні бонуси від редакції: квитки на культурні заходи в Києві, фірмовий мерч та актуальні книжки, можливість пропонувати редакції теми та багато іншого.
Стати членом Товариства | Хто ми такі?
У майбутньому смартфони вживлятимуться у людське тіло й заряджатимуться від його енергії, заявив Марті Купер, який вважається винахідником мобільних телефонів.
У 1973 році інженер компанії Motorola, батьки якого імігрували до США з Київської області, зробив перший в історії дзвінок із мобільного телефону. Згодом команда під його керівництвом підготувала телефон до виходу на ринок.
«Нове покоління вживлятиме телефон під шкіру вуха», — сказав 94-річний Купер CNBC на Всесвітньому мобільному конгресі у Барселоні.
Вживлені мікрочипи та сенсори не потребуватимуть зарядки, адже живитимуться енергією тіла. «Тіло — ідеальна зарядка. Коли ви їсте і перетравлюєте їжу, ваше тіло виробляє енергію, еге ж? Для роботи пристрою у вусі потрібно дуже мало енергії», — вважає винахідник.
Він звертає увагу на те, що сучасні телефони не надто відповідають формам тіла. Зокрема, йому здається дивним і незручним притискати плаский прямокутник до вуха й тримати його рукою у неприродному положенні.
Люди почали проводити експерименти з імплантацією чипів у тіло з 1998 року. Це переважно імпланти для відкривання дверей, розблокування девайсів, безконтактної оплати або носії медичної інформації.
Найчастіше мікросхему зашивають у силікатне скло чи біополімер і, залежно від розміру, вводять підшкірно за допомогою шприця або ж вкладають у надріз.
У 2006 році американська компанія CityWatcher — провайдер обладнання для відеоспостереження — імплантувала підшкірні чипи двом своїм співробітниками, які мали доступ до важливої інформації. Антени у скляній капсулі завдовжки з рисове зерня та завширшки з зубочистку вживили у передпліччя.
Ще дивнішим був випадок із нічним клубом Baja Beach Club, який запропонував гостям вживити собі мікрочипи замість VIP-картки. Чип, який вживляли у плече відвідувачам клубу в Барселоні та його філії в Ротердамі, дозволяв ідентифікувати особу для входу та надавав можливість оплачувати напої.
«Спершу мені вкололи місцеве знеболювальне. Зовсім не було боляче. Зараз я навіть не знаю, де саме в моїй руці розміщено цей чип», — розповів один із відвідувачів.
Два роки тому польсько-британська компанія Walletmor вивела чипи-імпланти на ринок і за рік продала понад 500. Ці чипи використовують замість банківської картки. Людям з такими чипами подобається спостерігати реакцію оточуючих, коли замість телефону чи картки вони підносять до терміналу долоню.
Опитування, проведене у 2021 році у ЄС та Британії, показало, що 51% із чотирьох тисяч респондентів розглянули би можливість вживити собі чип.
Поза цим існують і системні проєкти з розробки чипів, вживлюваних у тіло. Так, Фонд Білла і Мелінди Гейтс спонсорував створення мікрочипа з медичними даними. Під час пандемії компанія Dsruptive Subdermals запропонувала вживляти довідку про вакцинацію від COVID-19 у вигляді мікрочипу.
Найвідомішим із проєктів, певно, є Neuralink Ілона Маска, який працює над ідеєю мозкових імплантів, які дозволять людині керувати інтерфейсом комп’ютера «силою думки», і зараз вживляє чипи розміром із монету у мозок свині. Зоозахисники стверджують, що під час тестів уже загинули приблизно 1500 тварин.
Водночас над схожою технологією працює Synchron, яка торік уже вживила чип у мозок людині. Загалом компанія отримала дозвіл провести клінічні випробування на шести пацієнтах. Це паралізовані люди — власне, ідея проєкту якраз полягає в тому, щоб покращити якість їхнього життя.
Пристрій Synchron вводять через яремну вену, і кровоток доправляє його до моторної кори мозку. Там чип зчитує сигнали та передає до приймача, імплантованого у груди, а потім транслює на комп’ютер. Додатково сенсор зчитує рухи очей, які дозволяють керувати курсором на екрані.
Операція займає приблизно дві години, й перший пацієнт міг повернутися додому за 48 годин після неї.
Сама ідея чипування людей багатьма вважається спірною через застороги щодо здоров’я та безпеки даних, однак є ініціативи, які викликали однозначну критику, зокрема з боку правозахисників. Так, у 2008 році в Індонезії запропонували чипувати носіїв ВІЛ, передусім тих, хто був помічений у «сексуальній активності». Чип дозволяв би відслідковувати пересування інфікованих і карати їх у випадку зараження іншої людини. Законопроєкт зрештою не ухвалили.
© Хмарочос | 2024
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті