За рік війни кількість тварин в українських притулках зросла на 20-30%, на утриманні у волонтерів — на 60%, а у притулках у прифронтових областях — удвічі. Більшість із цих собак і котів — ті, яких господарі залишили під час евакуації. При цьому зоозахисники зауважують, що кількість охочих забрати тварину додому відчутно зменшилася порівняно з довоєнним періодом.
Зараз все частіше можна прочитати думку, що тварин взагалі неетично тримати як домашніх улюбленців — не лише тому, що значна кількість із них опиняється на вулиці, але й тому, що забезпечити їм щасливе життя не так просто, як може здатися. Про це йдеться у матеріалі Vox.
Чи безпечно жити з людиною?
Багато людей усвідомлюють, що утримання собаки чи кота — це не лише частування ласощами та веселі ігри. Однак поза очевидними потребами, такими як вигул, увага, відвідування ветеринара, є й чимало інших.
Експертка з біоетики Джессіка Пірс, авторка книги Run, Spot, Run, перелічує загрози, з якими стикаються домашні тварини: жорстоке дресирування, обмеження простору, тривалий час на самоті, обрізання хвостів і вух у певних порід, оніхектомія котів — видалення кігтів разом із фалангою (операція, відома під евфемізмом «м’які лапки»), тримання на ланцюгу, вербальні та фізичні покарання, одноманітне та нездорове харчування, неадекватне лікування, брак соціалізації та фізичної активності.
Зрештою — ризик опинитися на вулиці: у минулорічному опитуванні в США кожен п’ятий власник заявив, що розглядав можливість відмовитися від тварини через інфляцію й, відповідно, завеликі витрати на її утримання.
Нудьга та самотність
Навіть найбільш уважний та люблячий господар не проводить весь час із твариною. За статистикою 2011 року американці приділяють собаці у середньому 40 хвилин на день. Багатьох собак лишають на самоті на 10-11 годин. При цьому нудьга є справді значною проблемою, адже на відміну від людини, собака не має можливостей себе розважити — окрім як чекати на увагу від людини або ж псувати речі за що в результаті бути покараним.
Дослідники аналізували записи з камер у домівках, на яких видно, чим займаються собаки за відсутності господарів, і побачили, що більшість часу ті виють, гавкають, скавчать, позіхають і сплять. Все це ознаки тривоги та фрустрації. Тож коли тварина радісно зустрічає вас на порозі, можливо, це не від надміру любові, а саме тому, що для неї нарешті скінчилася нестерпна самотність і тиша.
З часом собаки можуть призвичаїтися до режиму господаря, однак кожна зміна викликає ще більший стрес. Під час коронавірусного карантину багато людей працювали віддалено з дому, а коли повернулися до офісу, помітили вияви сильного стресу в своїх собак: ті почали гризти речі, гидити та дзюрити на підлогу, гавкати більше ніж звичайно, ховатися та втікати.
Коти є автономнішими за собак, але теж нерідко страждають від нудьги. Однак випускати кішку на вулицю, аби вона там розважалася, — не найкращий вихід. «Хмарочос» уже писав про масштаби шкоди від полювання котів надворі — господар може не бачити вбитих птахів і гризунів, однак насправді йдеться про десятки винищених видів.
Незручна поведінка
Століттями породи собак виводилися для роботи — полювання, охорони, випасання худоби. Зараз переважна більшість із них слугують компаньйонами. Нерідко в разі проблем з поведінкою зоопсихологи радять власникам окремих порід принаймні імітувати відповідну роботу — наприклад, зайняти вівчарку «випасанням» групи малюків.
При цьому бути компаньйоном, як вважає Пірс, це теж робота, і доволі важка. Адже людина вимагає від собаки якомога зручнішої дружби — слухатися, швидко вчитися та адаптуватися до людських правил. Коли для собаки це виявляється заскладно, ми називаємо це поганою поведінкою та спішимо її корегувати.
Довгий час дресирувальники масово поділяли підхід, який передбачав встановлення домінантних ієрархічних взаємин із собакою, в яких господар мусить поставити себе «вожаком стаї», «альфа-особою». В останні кілька десятиліть ця філософія активно критикується. Зараз вважають, що суворе дресирування, навпаки, викликає страх, тривогу та стрес.
Нові породи і бездомні в притулках
Зручних компаньйонів із собак роблять не лише тренуваннями, але й виведенням відповідних порід. Позаяк характер і зовнішість важать найбільше, чимало таких порівд страждає від вродженої вразливості до хвороб. Зараз зоозахисні групи проводять кампанії за заборону розведення собак-брахіцефалів (із пласкими мордами), таких як французький бульдог, мопс і ши-цу, оскільки вони часто потерпають від проблем із диханням, гіпертермії, захворювань очей тощо. Схожі проблеми й у деяких порід котів.
Ще одна проблема розведення — умови утримання тварин у розплідниках. Нерідко це просто невелика квартира, де живе велика кількість племінних котів чи собак, вагітних більшу частину життя. Коли вони починають народжувати меншу кількість кошенят чи цуценят за один приплід, або отримують травми під час сварок між собою і не можуть більше брати участь у змаганнях, їх позбуваються.
Альтернативою є адопція собаки чи кота з притулку. Серед американців-власників тварин понад 40% взяли собаку з притулку або з вулиці, й ця частка зростає щороку. Дві третини котів беруть із притулку чи з вулиці. Та одночасно від 7% до 20% тварин із притулку повертають назад — найчастіше зі скаргами на поведінку.
Як це виправити?
Чи варто взагалі відмовитися від утримання домашніх улюбленців — питання відкрите. Теоретично, це можна було б здійснити, припинивши розведення порідних тварин, переключившись на адопцію бездомних котів і собак, а також стерилізувавши всіх домашніх улюбленців. Із часом такі тварини просто зникли би. Але чимало хто скаже, що життя без тварин-компаньйонів стане безрадісним.
Компромісний варіант — обмежити кількість тварин у домі та бути розважливішими у прийнятті рішення. Наприклад, якщо робота вимагатиме лишати собаку на довгий час на самоті, можливо, краще відмовитися від бажання її завести або принаймні зробити вибір на користь кота. Так само радять двічі подумати родинам із дітьми: купувати улюбленця як іграшку для дітей загалом не найкраща ідея, та в будь-якому разі така тварина отримуватиме менше уваги та піклування, оскільки батьки завжди надаватимуть перевагу дітям.
Можливо, варто відмовитися від таких видів, як гризуни, риби, амфібії та птахи — це дикі тварини, які утримуються вдома у клітках, тераріумах і акваріумах, хоча в природі не обмежені в пересуванні та долають великі відстані. Їхнє перебування вдома не надто краще, ніж тварин на фермах, яких ми вживаємо в їжу.
Можна покращити якість життя тварини, яку ви вже завели:
- не лишати собаку саму надовго і намагатися робити режим рутинним і передбачуваним. В складних випадках варто розглянути можливість винаймати няню. Дехто бере собак із собою на роботу, однак варто переконатись, що це не стане ще більшим чинником стресу, оскільки в офісі більше обмежень для тварини, ніж вдома. Також слід пам’ятати, що собаки навчаються терпіти між прогулянками, але це не значить, що їм не хочеться в туалет;
- собаки зазвичай потребують спілкування з іншими собаками. Його можна знайти на майданчиках для вигулу або у школах для собак. Однак поява іншої тварини у квартирі, на власній території — зовсім інша історія, це може бути чинником сильного стресу як для пса, так і для кота;
- тренування собак має орієнтуватися на позитивне підкріплення, а не покарання. Корисно зважати на особливості породи та індивідуальні особливості: якщо пес не горить бажанням виконувати циркові номери, не варто його силувати;
- більше свободи для собаки на прогулянці: важливо не забороняти нюхати і не забороняти мітити територію. Там, де це безпечно, собаці краще бігати без повідка чи, хоча б, за можливості, дозволяти обирати няпрямок шляху;
- коту може сподобатися гуляти на повідку. Однак робити це слід поступово та обережно: для багатьох котів опинитися в незнайомому середовищі — це великий стрес. Найкраще такі спроби здійснювати у приватному дворі: коли кіт відчуває, що відразу за спиною поріг рідного дому, куди можна швидко втекти в разі небезпеки, цікавість перевищить страх. Якщо ви живете в багатоповерхівці біля багатосмугового шосе, можливо, краще не експериментувати;
- для кота вдома можна облаштувати конструкції, якими можна лазити, як по дереву, і де можна ховатися. Барикади з диванних подушок теж чудово працюють. Кота може розважити також зміна обстановки у квартирі, пересування меблів тощо;
- можливо, є сенс подумати над урізноманітненням харчування. Щодо цього немає згоди в дієтологів, як і щодо вибору між натуральною їжею та сухим кормом. Більш того, деякі тварини звикають лише до одного корму і відмовляються їсти будь-що інше.
Найпопулярніше за тиждень
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті