Окремі купе чи вагони для жінок в українських потягах — чи не найбільш обговорювана тема в соцмережах останніми днями. Настільки, що Укрзалізниця пообіцяла запровадити таку можливість ще до того, як відповідна петиція набрала необхідні голоси.

«Жіночі купе будуть», — заявив Олександр Шевченко, керівник із пасажирських комунікацій Укрзалізниці.

Попит на таку послугу з’явився через те, що далеко не всі жінки почуваються безпечно під час нічних поїздок. Час від часу набувають розголосу випадки, коли жінок домагалися чоловіки-пасажири або навіть провідники, були історії зі спробами зґвалтування та побиттям.

Ми з’ясували, як технічно впроваджуватимуть жіночі купе, де ще у світі існує така практика і чи допомагає вона вирішити проблему сексуального насильства.

Як це зробити технічно?

Укрзалізниця зауважила, що в 2010 році вже запроваджувала таку послугу, але вона не користувалася попитом, — можливо тому, що була доступна лише в касах. Менш із тим, її погодилися перезапустити. Голова правління компанії Євген Лященко заявив, що пілотний проєкт із жіночими купе збираються тестувати упродовж кількох місяців. На першому етапі квитки в такі купе можна буде купити лише через мобільний застосунок УЗ. Йдеться про маршрути далекого сполучення.

Для впровадження проєкту потрібно додати нові функції в застосунок, а також передбачити верифікацію пасажирів за статтю. Виданню The Page повідомили, що розглядають варіант верифікації за ID майбутнього пасажира. Наприклад, так можна зареєструватися в Дії за банківською карткою. Можливо, залізниця спробує навіть інтегрувати свій застосунок з Дією.

За словами Шевченка, до жіночих купе допускатимуть жінок, трансжінок та мам із дітьми до шести років будь-якої статі. За жіночі купе не потрібно буде доплачувати.

Транспортний експерт Олег Васильєв зауважує, що юридично немає жодних перешкод для впровадження жіночих купе: таке визначення вже є у Правилах перевезень залізничним транспортом України.

На думку транспортного аналітика Олександра Рака, утворювати жіночі купе можна за таким принципом: 

• за замовчанням всі купе загальні;
• купуючи квиток, пасажирка вказує стать і те, який тип купе вона хоче обрати — жіночий чи загальний;
• купе заповнюються по одному, доки не закінчились місця в першому жіночому купе, то вибрати місце можна тільки там. Якщо закінчились або жіночих купе ще немає, можна обрати місце в будь-якому вільному купе, і воно стає жіночим.
• купе стає жіночим з моменту посадки першої пасажирки і до моменту, коли його залишає остання пасажирка.

Такий алгоритм дозволяє не лишати зовсім порожніх купе за відсутності попиту.

Світова практика

У дискусіях чимало коментаторів асоціювали гендерну сегрегацію публічних просторів із релігійними та консервативними суспільствами. Разом із тим в Україні, як і в інших країнах Європи, існують цілком звичні повсякденні прояви такої сегрегації: публічні вбиральні, роздягальні, кімнати у хостелах і гуртожитках, барбершопи, жіночі клуби, медичні заклади тощо. Третій рік у Києві працює служба таксі виключно для жінок.

Жіночі простори у громадському транспорті справді більш поширені у країнах «глобального Півдня»: у Бразилії, Бангладеш, Єгипті, Туреччині, Індії, Ірані, Індонезії, Ізраїлі, Індонезії, Малайзії, Мексиці, Тайвані та Філіппінах. Зазвичай такі заходи продиктовані намірами убезпечити жінок.

Жіночі купе передбачені також і в нічних поїздах австрійського перевізника ÖBB, який оперує залізницею в Німеччині та Австрії. Торік можливість забронювати місце у жіночому купе запровадили в Чехії. Водночас самі по собі нічні поїзди в Європі радше рідкість. Кілька десятиліть тому їх почали скасовувати через бум дешевих авіакомпаній. Втім, зараз потроху намагаються відроджувати.

Окремий приклад — Японія, де є вагони для жінок у нічних потягах і в години пік — на деяких лініях метро. До них пускають хлопчиків до 12 років і чоловіків з інвалідністю. Обмацування жінок у переповнених вагонах (це називається тікан) є дуже поширеною практикою в країні. При цьому ідентифікувати кривдника у натовпі буває нелегко. Загалом Японія, хоч і має гарний імідж завдяки економічному розвитку, насправді пасе задніх у питаннях гендерної рівності: у рейтингу ВЕФ вона займає 116 місце, поступаючись Таджикістану та Буркіна-Фасо.

У деяких країнах створювали жіночі вагони, але згодом відмовлялися від цієї ідеї. Так, у Південній Кореї чоловіки продовжували заходити до жіночих вагонів метро. Подекуди причиною була відсутність попиту. Окремі купе на залізниці обговорювали у Великій Британії років вісім-дев’ять тому, але цей образ надто сильно асоціювався із становищем жінки Вікторіанської епохи, коли діяла така сегрегація в поїздах.

Чи є дані, що сегрегація допомагає знизити рівень сексуальних домагань у транспорті? Це складно виміряти, хоча б тому, що лише мала частка потерпілих повідомляють про злочин. Загалом даних, які б доводили їхню ефективність, немає.

Дискусія

Обговорення в українських соцмережах виявилося дуже палким. Лунали аргументи різного ступеню адекватності, однак серед них можна вибрати декілька достатньо обґрунтованих. При цьому подібні реакції були і в інших країнах, де запроваджували жіночі місця у транспорті. Наприклад, окремі німецькі політики так само називали ідею жіночих купе «поверненням до середніх віків». Чеські чоловіки нарікали, що їх дискримінують, а японські навіть гуртувалися у протестні групи.

Проти: жіночі купе не гарантують захисту від нападника та не є системним рішенням проблеми сексуального насильства

Євгенія Мінаєва їхала потягом з Краматорська до Львова і серед ночі п’яний військовий почав вибивати двері її купе.

«Він гатив кулаками, волав і врізався в двері всім тілом хвилин 15. Його ніхто не зупиняв. Чи зупинило би його, якби купе було суто жіноче? Думаю, навпаки. Підсвічена мішень», — розповідає вона.

Ба більше — на думку Євгенії, зросте ризик для жінок у загальних купе, яких ґвалтівники сприйматимуть як нібито охочіших до контакту, адже ті не скористалися можливістю обрати жіноче купе. Дописувачка переконана, що ефективніше працюватимуть тривожні кнопки та присутність спеціально навчених патрульних поліцейських.

До речі, в Укрзалізниці так само наголошують, що безпека має досягатися комплексом заходів, зокрема тривожними кнопками і сигналізацією в купе, відеоспостереженням, посиленим патрулюванням і невідворотним покаранням за будь-який доведений прояв домагань.

Схожі аргументи використовували й опоненти просторів для жінок у поїздах в Німеччині.

«Нам потрібні не жіночі купе, а відчуття безпеки скрізь, де б ми не були», — заявляла Крістіна Лунц, радниця німецької гілки ООН-Жінки.

«Запровадження сегрегації у громадському транспорті — це твердження, що сексуальне насильство є неуникним. Хай ненавмисно, але формується меседж, що чоловіки завжди чіплятимуться до жінок, і єдине рішення — це обмежити свободу жінок “задля їхньої безпеки”», — писала засновниця Everyday Sexism Project Лора Бейтс.

За: навіть якщо жіночі купе не вирішують проблему повністю, вони надають відчуття безпеки та комфорту, і жінки мають право на цей вибір

Для багатьох жінок страх подорожувати у нічному поїзді є настільки сильним, що вони обирають менш зручний плацкарт суто з міркувань безпеки або навіть викуповують повністю всі місця в купе. Вони воліють не чекати революційних змін у суспільстві, а мати можливість уникати чоловіків на сусідньому ліжку вже зараз.

«Жіночі вагони/купе — це можливість частково вирішити проблему вже зараз, поки напрацьовуються системні рішення, введення яких займе більше часу. А в майбутньому світі безпеки — це спосіб додати більше комфорту у нічні подорожі», — вважає Гендер в деталях.

Десять років тому 35% опитаних жительок Нью-Йорку заявляли, що почувалися б безпечніше без чоловіків у транспорті. У філіппінській Манілі за відокремлені жіночі простори висловилися 94%.

Жінкам ідеться й суто про побутовий комфорт: мати можливість спокійно перевдягтися, зручно сісти та лягти, не відчуваючи на собі поглядів.

Олені Мишанській сподобалися окремі жіночі вагони у метро Дубая. «Ці вагони — така зона комфорту, в яку легко зайти і не хочеться виходити. Якщо чоловік туди заходить — штраф десь $40… Мені такий досвід сподобався, тому я підтримую ідею, щоб зробити жіночі вагони або купе в нічних поїздах. Хоча б тому, що для багатьох комфортніше при необхідності спати в одному приміщенні з незнайомими людьми мати можливість обрати людей своєї статі», — пише вона.

Попри те, що немає даних, що запровадження в Японії у 2004 році окремих вагонів метро для жінок суттєво знизило рівень домагань у транспорті, кількість жіночих вагонів збільшують, бо пасажиркам вони подобаються. Японки, які користуються цими вагонами, зокрема, вказують на питання гігієни як одне з вирішальних: гидують бути поряд із оядзі — цим словом називають неохайного офісного працівника середнього віку.

«Я більше не мушу потерпати від запаху перегару, сигаретного диму і шашликів, якими напередодні вечеряв чоловік, що стоїть поряд», — розповідає Меґумі Каноу, пасажирка жіночого вагону токійського метро.