Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Історична місцевість Нова Забудова, яка простягається від залізничного вокзалу до станцій метро «Палац Спорту» і «Либідська», що колись була окраїною Києва з малоповерховою «простою» архітектурою, нині перетворюється на жвавий центральний район з активним будівництвом офісів та елітного житла.

Ріелтори описують сучасний район Нової Забудови як місце для життя «бізнесменів, творчих осіб, політиків та столичних знаменитостей, які заради життя в центрі готові змиритися з шумом та заторами». Задля нового будівництва девелопери, наслідуючи радянську владу, зносять історичні київські будинки, руйнуючи уявлення про те, як виглядали вулиці цього району раніше. Така тенденція неминуче веде до того, що про Київ минулих століть будуть знати лише з фотографій.

Знищувати Нову Забудову почала ще радянська влада у 1970-80-х роках, але і продовжують досі – в роки Незалежної України. Будівельники руйнують останні зразки історичної архітектури, що створюють фон та контекст історії Києва. 

За останнє десятиліття Нова Забудова втратила низку цінних будівель, а на її місці постали споруди, які часто не вписуються у навколишню архітектуру і розрізають гармонійний міський ландшафт. Були знесені будинок Уткіна на вулиці Симона Петлюри, 29, будинок Шолом Алейхема на Великій Васильківській, 37, будинок, в якому жив Михайло Грушевський на Саксаганського, 111 та інші. Зараз під загрозою лишаються будинок Панаса Саксаганського на Жилянській, 96А та будівля на Жилянській 116А, яку місцева влада відмовляється відбудовувати після атаки російським дроном.

Останній випадок – знесення будинку, що знаходився за адресою вул. Жилянська, 47. Компанія «Ковальська», яка будує за цією адресою багатофункціональний бізнес-парк, демонтувала будівлю, збудовану між 1850 та 1860 роками. Це був останній представник забудови на цій вулиці того часу. Водночас будинок не мав жодного охоронного статусу. Натомість у Департаменті охорони культурної спадщини заявили, що це «рядова» споруда, яка не має яскраво виражених архітектурних стильових ознак та відповідного декоративного оформлення. У «Ковальській» заявили Хмарочосу, що отримали всі дозвільні документи на демонтаж будинку. Але через регулярність знесення в цьому районі будівель, компанію піддали нищівній критиці в соцмережах.

Коли утворилася місцевість Нова Забудова і в чому її цінність

Історичний район почав формуватися в 1830-40-х роках як земля, виділена для масового переселення жителів з Печерська, викликаного будівництвом Нової Печерської фортеці. Сучасні межі місцевості включають вулиці Антоновича, Саксаганського, Велику Васильківську, Жилянську, бульвар Тараса Шевченка. Частиною Нової Забудови була місцевість Паньківщина — вулиці Тарасівська, Микільсько-Ботанічна та Паньківська.

Нова Забудова спочатку складалась лише з одно- або двоповерхових будиночків. Зараз їх майже не залишилось.

За словами юриста «Мапи Реновації» Дмитра Перова, ця історична місцевість цінна тим, що в силу історичних обставин, там сформувалося «поселення українських митців та інтелігенції». Туди наприкінці ХІХ століття переїхали Косачі, Лисенки, Саксаганські та інші.

Активна фаза забудови району почалася наприкінці ХІХ століття. Там зводили технічно прості будівлі майже без декоративних елементів. Оскільки територія тільки починала розбудовуватися, то ціни на землю та оренду житла там були низькими. Крім того, це була окраїна міста, а отже менше уваги на неї звертала царська поліція, яка, зокрема, слідувала за дотриманням антиукраїнських циркулярів. У результаті згадані умови створили підґрунтя для формування сприятливого середовища, де представники проукраїнської інтелігенції почували себе більш-менш вільно. 

Потенційні забудовники вважали район Нової Забудови інвестиційно привабливим. Розвиток залізниці, трамвайної мережі та будівництво ейсманівського цегляного заводу дали поштовх до забудови місцевості. Через це вулиця перетворювалася на справжній «Бродвей» — перші поверхи новобудов вподобали купці, які відкривали там нові магазини. 

Детальніше читайте: Київська Нова Забудова: від солдатських хатинок – до фешенебельних кварталів.

У радянські часи, 1970-80 роки, міська влада видала розпорядження про ліквідацію застарілого житла, яке включало, зокрема, Нову Забудову. Старим житлом вважали те, яке мало дерев’яні конструкції, адже вони доволі складні й дорогі в обслуговуванні та реставрації. Тому було прийнято найпростіше рішення – знести, пояснює Перов. У 1980-х роках майже вся малоповерхова забудова зникає з Жилянської, Антоновича, Ямської та інших вулиць. А на початку 2000-х тут також прибрали трамвайні колії,прибравши ще один атрибут історичного київського району.

Нова Забудова потрапила під активний демонтаж, адже більшість будівель були частково або повністю дерев’яними. Відповідно тоді звільнилося багато ділянок, на яких можна було починати нове будівництво. А оскільки була потреба в новому житлі, то ці ділянки почали швидко освоювати та зводити нові будівлі, які дисгармоніювали з навколишнім середовищем», – розповідає Дмитро.

Чому руйнування історичних районів несе непоправну шкоду місту

Архітектуру, яка формує загальний вигляд міста, називають фоновою. Це переважно рядова капітальна забудова в нейтральному стилі, яка є фоном або середовищем пам’яток архітектури і містобудування, тим самим формуючи тканину міста. Фонова архітектура цінна завдяки контекстності, вона дає уявлення, якою ця територія була раніше.Понад це вона дає зрозуміти специфіку міста, адже будівлі зведенні в характерному стилі та з матеріалів, притаманних для цього регіону.  

Одноповерховий житловий будинок на Жилянській у 1980-х.

Головний архітектор Львова Антон Коломийцев розповідав, що існує п’ять аспектів фоновості. Насамперед це адекватність функції, тобто другорядна архітектура має відповідати тим завданням, які вона виконує. Також це вписуваність в габарити фону, зокрема, мова іде про масштабність і висотність, пропорції окремих елементів. Один із аспектів — пропорції, композиція, ритміка, яка виходить за межі єдиного об’єкту. Вона має бути притаманна середовищу як такому. І останнє — щільність, масивність фасаду. 

На думку Перова, контекст Києва зникає, адже дуже багато фонової забудови втрачено та продовжує втрачатися.

«І ми постали перед проблемою, що залишки архітектури, які дають можливість відтворити картину, якою була певна місцевість – сьогодні знищуються. Навіть один збережений будинок на вулиці допоможе зрозуміти, якою вона була в минулому». 

Ще одна важлива функція фонової забудови – це різноманітність стилів. Історичне тло взаємодіє з архітектурною думкою та рішеннями та є рамкою нового будівництва. Дмитро наводить приклад, що на вулиці Січових Стрільців, яка була забудована наприкінці ХІХ століття, у 1980-роках побудували модерністський павільйон «Квіти України». Будівля вписувалася в контекст та дотримувалася червоних ліній, продиктованих фоновою історичною забудовою.

Знесена будівля колишнього молокозаводу на Жилянській, 1980-ті

Українське законодавство визначає специфіку історичних населених місць. До кожного такого місця створюють історико-архітектурний опорний план, невід’ємною частиною якого є контекстуальний зміст: який архітектурний стиль, оздоблення та інші елементи притаманні саме для цієї місцевості. У новому історико-архітектурному опорному плані межі охоронної зони розширені до Байкового кладовища. Проте, згідно з трактуванням судів, без затвердженого Генплану міста цей документ не діє.

А що в результаті?

Проте власники будівель не бачать цінності у фоновій забудові, а свої плани на розвиток території будують виключно на висновках пам’яткоохоронних органів, які без генплану нічого вдіяти не можуть. Голова піару «Ковальської» Данило Ваховський так прокоментував у Фейсбуці знесення будівлі на Жилянській: «Комісія протягом року вивчала перелік обʼєктів і за висновком не знайшла в ньому ніякої цінності. Це просто стара адмінбудівля, яка перебудовувалась багато разів». Схожим чином «Хмарочосу» відповів і власник знесеної будівлі на Саксаганського у 2020 році: «Ми старанно вивчали всю документацію, звертались до пам’яткоохоронців. Але звідусіль отримали відповідь, що він не є пам’яткою культурної спадщини. Скажу чесно: я не бачив у садибі жодної архітектурної цінності. Це просто стара будівля».

Схожу будівлю на Подолі не знесли, а реконструювали

На відміну від старого Подолу, який має захист від думок забудовників у вигляді статусу пам’ятки містобудування, Нова Забудова такого статусу не має. А тому, здається, приречена на повільне зникнення та поступове забуття. На старій сітці історичних кварталів постануть нові багатоповерхівки для життя і роботи «бізнесменів, творчих осіб, політиків та столичних знаменитостей, які заради життя в центрі готові змиритися з шумом та заторами».

Коментарі:

Вам доступний лише перегляд коментарів. Зареєструйтесь або увійдіть, щоб мати можливість додавати свої думки.

*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті

Newsletter button
Donate button
Podcast button
Send article button