Як господарі Airbnb уникають обмежень, що діють у містах світу?

Різні міста намагаються мінімізувати негативний вплив платформ для короткострокової оренди, таких як TripAdvisor, VRBO, Flipkey й передусім Airbnb: зростання вартості житла, витіснення місцевих жителів із певних районів тощо, повідомляє Bloomberg CityLab.

Для цього запроваджують різні регуляції:

• Барселона заборонила короткострокову оренду приватних квартир,
• Париж і Лондон встановили ліміти на кількість ночей, які здає в оренду один господар — 120 і 90 відповідно,
• Сінгапур вимагає орендувати приміщення не менш як на пів року, Гонолулу — мінімум на 90 днів,
• Даллас заборонив здавати помешкання в окремих житлових районах,
• Сан-Франциско та Сіеттл обмежили кількість квартир, які може зареєструвати на Airbnb один господар,
• Нью-Йорк, Ванкувер і Токіо вимагають, аби господарі самі мешкали у житлі, яке здають.

Але й господарі не збираються здаватися. Вони вигадують способи обходити регуляції. У 2018 році Копенгаген заборонив здавати більш як 70 ночей на рік. Але, наприклад, жителі району Ньоребро свідчать, що квартир під короткострокову оренду лише більшає. Власники здають помешкання на Airbnb, бо ніхто не скаржиться.

«Мій будинок зараз наполовину готель, — розповідає один з мешканців, який не хоче називатися через страх помсти з боку орендодавця. — Якщо я повідомлю владі про незаконні Airbnb, власник дізнається про це, й моє життя перетвориться на пекло».

У канадському Квебеку діє одна з найсуворіших політик щодо короткострокової оренди. Господарі мусять реєструватися у місцевих органах влади, інакше їм загрожує штраф 10 тисяч канадських доларів (приблизно 6800 євро). Але от у березні сталася пожежа в будинку ХІХ століття в історичному кварталі Монреаля — загинули семеро людей, із яких шестеро виявилися орендарями квартир, що нелегально здавалися через Airbnb.

Подальші дослідження ситуації у Монреалі показали, що з 30 тисяч помешкань, виставлених на платформі, майже 80% не були офіційно зареєстровані, як цього вимагає закон.

Берліну довелося послабити обмеження, які, як виявилося, неможливо контролювати. У 2016-му місто дозволило здавати лише кімнати, а не цілі квартири. Колись житло у Берліні було дуже доступним, але останні роки це зовсім не так, тож регуляціями муніципалітет намагався виправити кризу. Airbnb ж не ділилося даними господарів, тож відслідковувати порушників було можливо лише за допомогою інформаторів. Суди при цьому нерідко ставали на бік компанії.

Зрештою, Берлін змінив правила, зобов’язавши господарів реєструватися в муніципальних органах і вказувати в оголошенні або реєстраційний номер, або адресу самого господаря. Натомість орендодавцям дозволили здавати одну квартиру на необмежений термін, інше житло — до 90 днів на рік.

Барселона також вимагає реєстрації. Однак наразі приблизно 30% із понад 15,6 тисячі оголошень на Airbnb містять фальшиві реєстраційні номери. До того ж, 25% господарів запевняють, що звільнені від вимог реєструватися, хоч це й неможливо перевірити.

Три роки тому лондонський район Кемден запозичив у барселонських розробників програму, яка вираховувала, скільки господарів порушують встановлений ліміт у 90 ночей. Виявилося, що це 48% від загальної кількості 7100 помешкань. Таким чином, в одному з центральних районів, де критично бракує житла для місцевих, понад 3400 квартир виявилися виведеними з ринку довгострокової оренди. Загалом у Лондоні понад 80 тисяч квартир здаються лише на платформі Airbnb, не рахуючи інших подібних сервісів.

Лондонські орендодавці нерідко розміщають помешкання на кількох різних сайтах, використовуючи різні фото під різними кутами та різні описи, так аби було складно впізнати ту саму квартиру. В оголошеннях вказують, що здається лише одна кімната, хоча насправді під оренду йде вся квартира. Часом вказують інший район, не той, в якому насправді розташовано житло.

Наразі лише Booking.com вимагає вказувати фактичну адресу в кожному оголошенні. Airbnb ж посилається на європйські закони про захист приватних даних. На карті позначено лише приблизне розташування.

Навіть орендодавці, які формально дотримуються правил, зрештою утримують свою нерухомість поза ринком довгострокової оренди. Хостингові компанії, такі як Houst, надають власникам поради, як використовувати туристичні періоди для отримання максимального прибутку з короткострокової оренди. Решту року житло здають на довший термін.