Одними з найбільших забруднювачів малих річок Києва є автомобільні мийки. Як це відбувається?

Автомийки забруднюють малі річки Києва шляхом несанкціонованих врізань у міські комунікації та колектори річок. Це роблять, щоб зекономити декілька тисяч доларів, пише «Економічна правда».

У Києві налічуються понад три десятки малих річок, абсолютна більшість яких частково або повністю схована в підземні колектори і протікає в промислових зонах та приватному секторі. Поверх загнаних у бетон річок збудовані автомобільні дороги. Головна функція малих річок Києва – прийом дощової води, яка потім потрапляє в Дніпро.

Втручання людини погіршило стан водойм. Видання стверджує, що одними з найбільших забруднювачів води є автомобільні мийки, що врізаються в колектори збору дощової води та колектори річок. Вони зливають воду, перемішану з дешевими автомобільними шампунями та пально-мастильними матеріалами.

Вартість будівництва і запуску автомобільної мийки в Києві становить десятки тисяч доларів і залежить від розміру та розташування. Для цього необхідно отримати дозволи від державних та місцевих органів влади, а також від контрольних інстанцій. Серед переліку дозволів – погодження від управління земельних ресурсів міста, управління екологічної безпеки, головного лікаря санітарно-епідеміологічної станції. Обов’язковою умовою є отримання технічних умов для підключення каналізації та водопостачання. Крім цього, необхідно забезпечити мінімальний вплив автомийки на природу.

Скидання стічних вод від автомобільних мийок має здійснюватися на підставі дозволу на спеціальне водокористування, а в каналізаційну мережу – на підставі договору з підприємством водопровідно-каналізаційного господарства, пояснюють в Державній екологічній інспекції, але зараз за цим ніхто не стежить

На автомийках необхідно встановити очисні споруди, вартість яких становить 3-5 тисячі доларів, та підключитися до системи центрального водовідведення. Встановлення системи фільтрації та накопичення води коштуватиме ще 4 тисячі доларів. У перелік щомісячних витрат на обслуговування такого бізнесу також входять фільтри та картриджі. На цьому етапі деякі підприємці вирішують зекономити, наприклад, здійснюють незаконні врізання в каналізаційні колектори, колектори приймання дощової води чи розташовані поруч водойми.

У Києві налічується близько дві тисячі незаконних врізань у мережі водовідведення, ідеться в Екологічній стратегії розвитку Києва до 2030 року, розробленій КМДА. Крім цього, існують сотні зливостоків, які не перебувають на балансі жодного підприємства. Отже, скільки токсичних речовин потрапляє в Дніпро через незаконні врізання та безхазяйні зливостоки – невідомо.

Загалом протяжність дощової каналізації в Києві становить 2 700 км, з них колектори дощової каналізації – 805 км. Колектори дощової каналізації перебувають на балансі КК «Київавтодору», ще 62 км малих річок, переважно з відкритим руслом, – на балансі КП «Плесо».

Мийні засоби з вмістом фосфатів, які використовують автомийки, створюють сприятливе середовище для розмноження мікроскопічних водоростей, що спричиняють цвітіння водойм. Найбільше фосфатів у Дніпро в межах Києва потрапляють через притоку Либідь. Лабораторний аналіз свідчить про поганий стан Либіді: у воді містяться солі, аміак, фосфати та пальне.

Фото: unsplash/fahmivamiola