Садибу Терещенка, яку повернули громаді Києва, можна реставрувати за один-два роки

У вересні Верховний суд повернув садибу Івана Терещенка, що на бульварі Шевченка, у власність громади Києва. Фахівці вважають, що за наявності фінансування її можна реставрувати за один-два роки, повідомляє LIGA.Life.

Особняк в неоготичному стилі було збудовано у 1874-1875 роках. Його замовила поміщиця Феліція Модзелевська, яка після смерті свого чоловіка продала будинок Івану Терещенку — старшому сину відомого цукрового магната.

Той зробив прибудову на вулиці Коцюбинського, спорудив флігель та ворота. У садибі зберігалася колекція з понад 300 картин і творів мистецтва, практично вся вона була знищена після більшовицького погрому 1918 року. У 1986 році садиба Терещенка отримала статус пам’ятки архітектури місцевого значення.

З 2009 року будівлею користувалась компанія «Центрелеватормлинбуд». Вона зобов’язувалась реставрувати садибу, однак жодних робіт не виконала.

Фундація спадщини Терещенків наполягає на обов’язковій реставрації — не реконструкції. Три роки тому користувач хотів надбудувати третій поверх під офіси.

Зараз будинок у занедбаному стані, місцями — аварійний. На думку архітекторів, тріщини з’явились через будівництво готелю Hilton у 2013 році. 

Після реставрації в садибі планують облаштувати Музей доброчинності. Проєкт і концепцію музею вже напрацьовують. Водночас Фундація вважає, що будівля достатньо велика, щоб крім музею розмістити ще якийсь громадський простір — наприклад, хаб для захисників культурної спадщини.

Стан садиби Терещенка дозволяє реставрувати його за доволі швидкий період часу — від одного до двох років, вважає архітектор-реставратор Іван Биков.

«Якщо будівля втратила 50% або більше своєї автентичності, тоді реставрація уже під сумнівом. У випадку з садибою Івана Терещенка про це абсолютно не йдеться. Тут збережені фасади, автентичний декор на фасадах, об’ємні та планувальні рішення, будівля не надбудована, — зазначає він. — Маємо цілісний комплекс — це не просто якийсь окремий будинок, це повноцінна міська садиба».

Інтер’єри не збереглися. У 1970-х роках тут міняли дах, замість дерев’яних перекриттів встановили бетонні. З декору лишилися тільки незначні металеві елементи. Водночас є чимало фотографій, з якими можна відновити внутрішнє оздоблення.