Один раз на два роки головна премія Європейського Союзу за сучасну архітектуру – EUmies Awards – оголошує своїх номінантів. Вона була заснована у 1988 році, і ще її називають нагородою Міса ван дер Рое, на честь німецького архітектора-модерніста. Нещодавно премія представила шортліст з тих проєктів, які вона вважає передовими у архітектурі Європи. Ми звернули увагу на нових, іноді досить оригінальних, номінантів, які займались розробкою проєктів осель та житлових комплексів.
Будівля спільноти Kurfürstenstrasse
Розташована в Берліні, у районі Шенеберг, ця будівля складається з шести веж, які з’єднуються на розі двох вулиць. Проєкт пропонує варіанти осель для спільного проживання та гнучко реагує на індивідуальні потреби мешканців. Кожен блок будівлі має вікна, що виходять як на громадську вулицю, так і у приватний двір. За винятком ванних кімнат, внутрішніх стін у будівлі немає. Колони та скляні стіни, відсутність бар’єрів, мають викликати особливі відчуття у мешканців. Це спроба змінити ставлення до суспільства, і запитати себе: як ми всі можемо жити разом? Люди сучасного світу продовжують існувати серед інших людей: пліч-о-пліч у поїзді, у кабінках закладів або стоячи в черзі. Авторка проєкту, архітектор Йоганна Майер-Гробрюгге створила будинок, який не тільки залишається відкритим для світу, але й за природою свого дизайну має потенціал для нового діалогу зі звичками його мешканців.
Будівля не відгороджена стіною від оточення. Прямо навпроти, на Курфюрстенштрассе, знаходиться одна з найстаріших вулиць Берліна, яка відома, як осередок проституції. Ця північна сторона будівлі гучна, водночас вона різко контрастує зі спокійним садом подвір’я. Тут архітектура реагує на ці два різні аспекти життя, не як моралізатор, але як те, що поєднує міський ландшафт і природу.
Таунхаус Neubaugasse
Головна задача проєкту, за який взялась віденська дизайнерська студія PSLA, була в реалізації таунхаусу на обмеженій земельній ділянці. Гібридне поєднання будинку і саду виросло у просторі вузького двору історичного району Відня. Будівля має ширину 4,6 м і довжину 24 м, що прибудована до 150-річного будинку. Загалом будівля має 16 кімнат на різних висотах.
Внутрішній дворик – це маленька оаза таунхаусу, яка суттєво вплинула на концепт проєкту, і займає більше однієї третини допустимого об’єму забудови. Каскадні дахи і тераси з’єднані між собою сталевими сходами, що нагадують сходинки літака. На озеленених дахах ростуть дерева і водозберігаючі рослини, також тут розміщені газони та вертикальні зелені насадження, які сприяють охолоджувальному ефекту.
Таунхаус збудований з порожньої цегли та залізобетонних плит, з товщиною стін 15 см і товщиною перекриттів до 20 см. Вікна та отвори в бетонних плитах розташовані в шаховому порядку, створюючи структурно тривимірну монолітну конструкцію. Більше третини первинної потреби будівлі в енергії виробляється на місці з відновлюваних джерел. Дощова каналізація не відводиться в міську систему, а спрямовується в сад.
LIVING IN LIME – 42
Житловий комплекс у місті Сон Сервера, що на острові Майорка в Іспанії, був збудований в 2023 році, з використанням місцевих та екологічних матеріалів. Його проєктом та зведенням займалась студія Peris +Toral Arquitectes з Барселони. Він був інспірований народною архітектурою та думками про розширення соціальних взаємодій майбутніх мешканців.
В комплексі передбачені невеликі двори, що забезпечують перехресну вентиляцію та збільшення потрапляння денного світла всередину будівлі. Стіни декоровані пісковиком, який був добутий поблизу моря. Опорні стіни побудовані з використанням порожнистої цегли H20. Враховуючи низьку щільність цього матеріалу, цеглини розташовували пустотами вертикально, щоб заповнити їх піском, тим самим збільшуючи їх масу та інерцію. Це рішення забезпечує комфортну акустику між сусідами за допомогою одного шару. Фасад будівлі зменшений, щоб мінімізувати його вплив на старе місто, розташоване поруч. Похилі дахи з арабської черепиці, фасадні отвори та оформлення стін мають органічно взаємодіяти з навколишнім середовищем.
Social housing 1737
Організація цього проєкту в місті Ґава в Іспанії має сприяти комфортному проживанню людей, між природним парком Серра-де-лес-Ферререс і сільськогосподарським центром Льобрегат, що відомий своїми артишоками.
Проєкт складається з трьох будівель, які сумарно мають 136 квартир.
Кожна квартира складається з серії ідентичних модулів, (площею 10,6 кв. м. кожен), які можна використовувати як вітальню, кухню або спальню, з перехідними просторами, що виходять назовні. Уздовж зовнішньої стіни безперервний балкон шириною 1,5 метра тягнеться до атріуму, тоді як майже симетричний простір коридору діє як засклений ґанок. Гібридна конструкція з ширмами та бетонними плитами розділяє житлові секції. Будівля використовує залізобетон у структурних елементах, і хоча це матеріал, який збільшує викиди CO2, конструкція буде мати довший термін служби.
Ділянка забезпечує гарні краєвиди, всі кімнати виходять на вулицю. Тільки доріжки, що ведуть до сходів, мають мінімальне покриття; решта землі використовується як дренаж для управління колообігом води для росту мигдалю та оливкових дерев.
Проєкт розробляла архітектурна студія HARQUITECTES, що вже чверть століття базується в іспанському місті Сабадель.
Будівля General Silveira
Проєкт з житловими секціями і комерційним простором у самому центрі Порто в Португалії. Чотири нові будівлі мають бути пов’язані з чотирма будинками, які існували на цьому місці в минулому. Однак намір проєкту полягає не в імітації архітектурної мови кінця XIX століття, а в сучасному погляді на архітектуру, яка прагне переосмислити співвідношення пропорцій у місті.
Початковою проблемою при проєктуванні був ускладнений доступ до внутрішньої частини кварталу, який був затиснутий між вузькими вулицями. Перший поверх є фізично та візуально посередником між громадським та приватним. Внутрішній двір дозволив запровадити природне освітлення у найвіддаленіші від вулиць зони, але й також поліпшив доступ до перехресної вентиляцію для всіх комерційних і житлових приміщень. Вибір малюнка та кольору плитки, а також дизайн фасаду співіснує з сусідніми будівлями. Враховуючи, що втручання на історичну територію, як ця, завжди вимагає делікатного процесу між покращенням якості просторів та їх відповідним міським вставленням, головною ідею проєкту був пошук компромісу між минулим надбанням міста та новими етичними та екологічними потребами мешканців.
Пожежне депо у Ділбіку
Архітектори з Studio SNCDA побудували на околиці Брюсселя багатоцільове приміщення на місці старої ратуші. Зараз тут знаходиться пожежна частина, багатофункціональний зал і житло для постраждалих. Ділянка функціонує як стратегічний зв’язок між дорогою з інтенсивним рухом і житловим центром. Будівля має два головних фасади. Аварійне житло розташовано навколо комунального саду, інтегрованого в існуючу забудову сусідніх вулиць.
З міркувань майбутнього повторного використання цегли, всі матеріали були обрані для створення міцної будівлі, легкої в обслуговуванні.
Великий гараж у центрі ділянки відведений під пожежну машину. Поруч – тренувальний майданчик для пожежної команди. Багатофункціональний зал має досить гнучке призначення, але він зроблений для долучення місцевих жителів до соціальних заходів, і може використовуватися як для приватних, так і для публічних заходів. Вся будівля стане відкритою колективною інфраструктурою, і навіть може служити ігровою зоною, та різним соціальним ініціативам.
Система відновлення дощової води постачає туалети, а також забезпечує пожежників водою для їхніх вправ. Фотоелектричні панелі забезпечують електрику, термопанелі виробляють гарячу воду. Будівля пасивно охолоджується за допомогою геотермальної енергії.
Сади Аннеслі
Насправді не зовсім сади, а комплекс з двадцяти будинків, які перетворюються на нову вулицю у старому районі Дубліна. Проєктом займалась ірландська студія Metropolitan Workshop, яка шукала шляхи забудови в архітектурному заповіднику міста. Для інтегрування в місцевий делікатний ландшафт було вирішено зосередитись на фактурі цегляної кладки, яка б не впливала на навколишню вікторіанську архітектуру. Було вивчено кілька різних підходів до проєктування будинків на ділянці, зведення терасових будинків у два-три поверхи було визнано найбільш прийнятною стратегією. Дизайн цієї терасової вулиці вміщує два основних типи будинків, кожен з яких відповідає особливостям ділянки: один з виступаючим еркером, а інший з консольним першим поверхом над глибоко заглибленим входом.
Мансардні вікна та окремі «світлові димоходи» приносять світло глибоко в серце квартир. Задня частина будинків була спроєктована с забезпеченням конфіденційність для сусідів. В результаті з’явились різноманітні відступи та цегляні екрановані тераси на даху першого поверху.
Квартал був возведений місцевою будівельною компанією з використанням звичайних методів будівництва. В конструкції – стіни із суцільної цегляної кладки, дерев’яні балки для підлоги, дахи з масиву дерева, які вкрито вентильований цинком.
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті