Місцева громада бореться за збереження урочища Горбачиха на лівому березі Києва з 2012 року, нині активісти намагаються здобути для урочища статус заказника, щоб вберегти його від знищення та забудови. Розповідаємо чим цей природний комплекс особливий та чому важливо зберегти дику природу Києва.

Горбачиха – це де?

Урочище Горбачиха наразі є найбільшим за площею фрагментом заплавного лісу на прирусловій заплаві лівого берега Дніпра. Саме тут на території площею 99 га збереглася недоторкана природа, яка показує яким було історичне лівобережжя. За словами активістки, яка захищає урочище від забудови, Олени Фатєєвої, природа, флора та фауна Горбачихи збереглися, адже саме урочище важкодоступне для туристів, а на цій території ніколи не жили люди. Проте це може змінитись.

Наразі земля знаходиться в оренді у забудовника. Ще у 2007 Київрада передала майже 30 гектарів, тобто третину урочища в довгострокову оренду компанії «Будівельний міжгалузевий альянс», яку пов’язують з засновником KAN Development Ігорем Ніконовим. 

У 2021 році Ніконов анонсував будівництво житлового кварталу на цій ділянці. Згідно з його позицією, в центрі Києва не місце для заказника і натомість на решті території урочища треба створити екопарк.

Історія утворення Горбачихи

У XIX столітті урочище Горбачиха утворювалась з прируслової заплави з паралельними руслу Десенки піщаними валами. Фінальне оформлення Горбачиха отримала через будівництво Ланцюгового мосту у 1884 році, коли протока, що відділяла урочище від лівого берега, була перекрита.

Після Другої світової війни Горбачиха майже не змінювалась, тоді території Дніпровських островів та заплавних урочищ почали використовувати як паркові зони. Землі на схід від Русанівського озера віддали під Русанівські сади, а урочище Горбачиха, відгороджене від садів захисною дамбою, лишалося неосвоєним. 

Будівництво Київської та Канівської ГЕС зменшило швидкість течії Дніпра і «зафіксувало» межі дніпровських островів та прилеглих заплавних урочищ. Це призвело до того, що раніше регулярно затоплювані ділянки урочища з часом частково заросли, а рослинність Горбачихи змінилась, утворивши заплавний ліс.

Чим особлива Горбачиха та чому її варто зберегти

Урочище Горбачиха особлива різноманітними водоймами, де збереглася характерна рослинність для заплавних зон Дніпра. Ці водні і прибережні рослини утворюють унікальні екосистеми, де зустрічаються види, що підлягають охороні згідно з Бернською конвенцією. 

В січні 2022 року проєкт SAVE ГОРБАЧИХА, метою якого є збереження території урочища, увійшов до Стипендіальної програми Європейського Союзу з питань євроінтеграції України та створення громадянського суспільства Fellowship Eastern Partnership Civil Society Facility. В рамках цієї програми та за участі науковців з Інституту гідробіології Національної Академії Наук України два роки на території урочища Горбачиха проводили наукові дослідження іхтіофауни та раритетних видів тварин. Також науковці проводили спостереження за птахами. На території Горбачихи зафіксували місця гніздування птахів, які охороняються Червоною книгою України та входять до списку резолюції Бернської конвенції.

Спостереження протягом 3-х міграційних періодів також підтвердили, що урочище є невіддільною часткою Дніпровського екологічного коридору — головного шляху сезонних міграцій птахів Європи. Саме тут екологічний коридор найбільше звужений й складає лише акваторію Дніпра з розташованими на річці островами та прилеглими до них прибережними заплавними урочищами, зокрема й Горбачихою. Тож урочище відіграє важливу роль у збереженні цього найвужчого місця Дніпровського екологічного коридору.

Окрім того, збереження дикої природи та зелених зон необхідне для екосистеми столиці. Протягом останніх тижнів вся Україна страждає від аномальної спеки (температура вдень підіймається вище 30℃, а різні джерела підтверджують нагрівання поверхонь навіть до 60℃). Враховуючи регулярні відключення електроенергії, які спровоковані російськими ударами по інфраструктурі країни, а отже неможливість використовувати штучні засоби для охолодження, збільшується ризик перегріву та теплових ударів. В цей час в столиці намагаються забудувати зелені зони, які природно зменшують температуру повітря. Окрім урочища Горбачиха, забудувати також хочуть й озеро Вирлиця. Екоклуб «Зелена Хвиля» створив інфографіку, яка пояснює, що зона, вкрита деревами, матиме температуру на 8℃ меншу за зону, яка щільно забудована. 

Фауна урочища Горбачиха

Синиця вусата

Урочище Горбачиха — одне з небагатьох місць в Києві, де побачити синицю вусату. Цей вид поширений біля водойм у середній смузі Євразії. В Україні синиця вусата трапляється в долині Дніпра та плавнях інших річок. Пташка харчується, робить гнізда і висиджує пташенят в заростях очерету. Популяція цього виду значно зменшуються через спалювання очеретів, знищення водно-болотних угідь і велику смертність внаслідок суворих зим. Цей вид занесений до Бернської конвенції про охорону флори, фауни та природних середовищ.

Бугайчик

Бугайчики селяться на болотах, вздовж берегів річок і ставків, де влаштовують свої гнізда в очереті або на деревах. Птах нечисленний, а більшість зі сприятливих для цього виду біотопів знищується людиною через бездумне осушення боліт та модифікацію річкових русел і берегів. Цей вид внесений до Бернської конвенції.

Вільшанка

Це невеликий лісовий птах, який гніздиться у вологих листяних і мішаних лісах із густим підліском, парках, садах, зарослих чагарниками. Гнізда влаштовує на землі. Вільшанка перебуває під охороною Бернської конвенції.

У Великій Британії вільшанка часто асоціюється з Різдвом, її зображують на різдвяних листівках. Навіть існує легенда про червоне забарвлення грудей вільшанки: вона прилетіла до Ісуса на хресті й заспівала йому, а кров з його рани зафарбувала її груди. Проте найімовірніше асоціація з Різдвом походить від того, що листоноші у вікторіанській Британії носили червоні куртки, а зображення вільшанки на різдвяних листівках стало символом листонош, які доставляли вітальні картки.

Жовна сива

Птах зазвичай оселяється в заплавних хвойно-широколистяних освітлених лісах. Натомість уникає молодих лісів, найчастіше гніздиться у високо стовбурових деревах середнього і стиглого віку.

Вид занесений до Бернської конвенції та підлягає особливій охороні. В Україні занесений до Червоного списку тварин Дніпропетровської області.

Зяблик

Це співочий птах з родини в’юркових. Зяблик за розмірами подібний до горобця, близько 14-17 см завдовжки.  В шлюбний період самець має особливо гарний вигляд: нижня частина тіла від горла та щік до основи хвоста червоного кольору, лоб чорний, верх голови, потилиця та задня частина шиї синювато-сіра.

Синиця довгохвоста

Цей птах розміром менший за горобця, має хвіст довший за тіло. Синиця довгохвоста мешкає в листяних або мішаних лісах. Також може жити в чагарниках, мішаних та листяних лісах, рідко у парках.

Ондатра

Це напівводна тварина, вона має сплющений з боків хвіст і задні лапи з плавальними перетинками. Її густий, шовковистий волосяний покрив має переважно сірувато-рудий або коричневий колір у різних відтінках. Вона риє нори в крутих берегах водойм і основною частиною її раціону є рослинна їжа. 

Наслідки для міського клімату

Протягом останніх 20 років внаслідок значної розбудови Києва в місті істотно змінився ландшафт. Особливо небезпечні для рослинного та тваринного світу є бізнес-проєкти, які освоюють прируслові території без належної оцінки їх впливу на довкілля та ігнорують негативний вплив на навколишнє середовище. Це призводить до зменшення площ природних зон Києва. У поєднанні з глобальними змінами клімату це суттєво впливає на структуру та розповсюдження фауни й флори. Зміна природного ландшафту спричиняє скорочення чисельності та вимирання окремих видів тварин у водоймах та заплавних територіях Києва, а частина з них потрапила до національних та міжнародних Червоних книг. Наразі гостро стоїть проблема збереження первісних заплавних ландшафтів, одним з яких є урочище Горбачиха.