Іронічна необруталістська квартира у Квебеку. Чому таких інтер’єрів усе більше? (фото)

Канадський архітектор Жан Вервій оселився у бруталістській багатоповерхівці 1970-х років у місті Квебек та облаштував інтер’єр відповідним чином, повідомляє Yatzer.

Він перепланував усе помешкання площею 79 метрів, знісши внутрішні стіни й демонтувавши покриття підлоги та навісні стелі, аби оголити бетонну поверхню.

Замість стін простір зоновано скляними перегорожами та металевими шторами. Їх можна переміщати, і планування можна змінювати у шістьох конфігураціях.

Наскрізна вентиляція та термальна маси бетону зменшує споживання енергії.

Квартира практично монохромна, з кількома акцентами у вигляді іржаво-червоного дивану та смугастих шпалер у коридорі, жовтих світилників та кімнатних рослин. А ще — у прозорому гардеробі видно однакові спортивні костюми у різних кольорах. Архітектор підійшов і до дизайну інтер’єру, і до презентації з гумором та іронією.

Тут домінують бетон, метал і скло. Головне приміщення — кухня, об’єднана з лаундж-зоною. В її центрі — два великі металеві столи з неіржавної сталі. Підлогу, однак, вкрито ковроліном. Обабіч цієї кімнати розташовано робочу зону, терасу, спальню, гардероб та ванну.

Труби та кабелі залишив відкритими. Всі побутові предмети та інші речі господаря — також на виду, бо меблі для зберігання зроблено зі скла з металевою фурнітурою.

Суворі мінімалістичні інтер’єри та необруталістська архітектура зараз зустрічаються все частіше. «Хмарочос» писав про такі приклади у Мексиці та Словенії. Дизайнери використовують бетонні поверхні не як акцент декору, а декларативно, як основу: яскравий приклад — цей будинок у Японії.

Про відродження бруталізму медіа писали ще у 2016-2019 роках, але саме останні два роки цей напрям став повсюдним. Vogue назвав бруталізм одним із головних трендів 2023-го. Дизайнер Колін Кінг пояснює: «Я хочу, щоб усе було великим, міцним і мовчазним». В його уявленні бруталізм — це рух за чесність. Тут немає прикрас, кричущої оббивки, яскравих шпалер, зайвого декору. Ніщо не приховується і не прикидається тим, чим не є насправді.

Історик архітектури Рейнер Бенем вважав, що бруталізм відпочатку фокусувався на створенні архітектурної етики, а не естетики.

У середині ХХ століття аскетизм і демократизм бруталізму не випадково припали до вподоби урядам, які називали себе соціалістичними, — в Європі, Латинській Америці. Нині ці риси резонують із цінностями сучасного світу, занепокоєного кліматичними змінами та соціальною нерівністю.

Не останню роль у появі необруталізму зіграла й ностальгія за модерністською архітектурою, багаторазово підсилена соціальними мережами, які розносили фото найцікавіших її зразків.