У Парижі завершили будівництво 16-поверхівки з дерева. Дивіться, який вона має вигляд

Житлова 16-поверхівка, збудована на березі Сени у 13-му окрузі Парижа за проєктом LAN Architecture, стала найвищою дерев’яною будівлею у Франції, повідомляє The RIBA Journal.

Вона стала одним із етапів ревіталізації цієї доволі віддаленої від центру частини лівого берега. Зміни почалися поступово зі спорудження Національної бібліотеки у 1996 році, потім релокації Університету Парі-Сіте та будівництва офісу газети Le Monde за проєктом Snøhetta.

Близькість окружної дороги та сміттєспалювального заводу спершу викликала в архітекторів сумніви щодо життєздатності цього місця. Однак допомогли суворі обмеження щодо рівня шуму та зниження швидкості руху.

Втілення проєкту Wood Up стало, за зізнанням співзасновника LAN Architecture Умберто Наполітано, жахіттям. Дерев’яна архітектура поки що перебуває в експериментальній зоні, бракує чітких будівельних регуляцій та інструкцій. Чимало елементів споруди доводилося тестувати з нуля. Вимоги змінювалися у процесі реалізації — наприклад, після пожежі в Нотр-Дамі. Будівництво сповільнювалося через Олімпійські ігри.

Та поза тим, кінцевий кошторис будівництва склав 2700 євро за квадратний метр. Для порівняння, аналогічний проєкт із бетону коштував би 2500 євро за квадрат. Тобто за налагоджених процесів та масового виробництва будматеріалів дерев’яна архітектура може коштувати навіть дешевше, ніж традиційна бетонна.

Wood Up має 50 метрів заввишки, що є максимально допустимою висотою для житлових будівель у Парижі. Сітка фасаду візуально зменшує кількість поверхів удвічі. Перші три рівні зроблено з бетону через нахил рельєфу. Тут розміщено автомобільний та велосипедний паркінг, кав’ярню та стіну для скелелазіння.

Основним матеріалом є бук, найпоширеніша деревина Франції. Зовнішні колони виготовлено з вологостійкої дуґласії тисолистої, підлогу — з дерев’яно-бетонного композиту. Балки та колони в інтер’єрах виготовили з пахучої сосни, оскільки вона має необхідну міцність на вигин. Архітектори прагнули домогтися відчуття, що мешканці живуть у дереві.

Другий за значенням матеріал — скло. Вікна в алюмінієвих рамах тут великі, від підлоги до стелі. Наполітано навіть описує проєкт як скляну будівлю, скріплену дерев’яним каркасом.

Будівля налічує 132 квартири. Просторіші розмістили на нижчих поверхах, і з висотою площа зменшується. При цьому дві тисячі з майже дев’яти тисяч квадратних метрів відведено під спільний простір, наприклад сад на даху і велика тераса заввишки два поверхи, що утворює «діру» в будівлі. Терасу можна забронювати через консьєржа для спортивних занять чи вечірок.

Теплорегуляцію будівлі забепечує передусім сама структура, з глибокими колонами, що оточують фасад.

Наполітано застерігає від того, аби вважати дерев’яну архітектуру екологічною за замовчуванням. «Мене турбує популістський підхіод до складних питань, — зазначає він. — Я можу навести десять прикладів, коли використання деревини не є найкращим рішенням».