Висмоктувач вуглецю в Ісландії не зміг виправдати навіть власні викиди. Дехто підозрює, що технологія є аферою

Станції компанії Climeworks, розташовані на сході Ісландії, не змогли витягнути з повітря навіть той обсяг вуглецю, який самі викидають, повідомляє Heimildin із посиланням на дані фінської Puro.Earth та звіти самої Climeworks.

Так, за 2023 рік вуглецеві викиди від діяльності уловлювачів Climeworks становили 1,7 тисячі тонн, у той час, як установка витягує щонайбільше тисячу тонн на рік.

Під час відкриття першої станції станції «Косатка» сподівалися, що вона уловлюватиме з повітря чотири тисячі тонн вуглецю щорічно. Реальні ж обсяги принаймні у чотири рази менші.

Торік Climeworks частково ввела в експлуатацію станцію «Мамонт», яка після повноцінного запуску (що має статися до кінця цього року), як очікувалося, могла б уловлювати 36 тисяч тонн вуглецю. За перші десять місяців роботи вона витягнула лише 105 тонн.

Вентилятори протягують повітря через фільтри, затримуючи вуглець. Ця операція вимагає багато енергії, оскільки лише дуже мала частина атмосфери містить CO2 — кількасот частинок на мільйон.

Кожна тонна вловленого «Мамонтом» вуглецю потребує 5-6 тисяч кВт/год енергії, як сказав в інтерв’ю Nikkei гендиректор Climeworks Ян Вурцбахер. Він же зізнався, що станцію не проєктували з урахуванням енергоефективності — спиралися лише на очікувані обсяги висмоктування. Виходить, що для повної компенсації вуглецевого сліду Ісландії щороку потрібно до 72 терават — приблизно в чотири рази більше електроенергії, ніж країна виробляє.

Вартість вилучення однієї тонни вуглецю сягає приблизно тисячі доларів. Компанія заявляла, що з часом хоче знизити ці витрати до 100 доларів.

Торгівля повітрям

При цьому Climeworks торгує вуглецевими квотами — серед яких не лише обсяги вже вловленого вуглецю, але й ті, що планують вловлювати у майбутньому. Таких квот продано вже на наступні 25 років.

Близько 21 тисячі людей мають підписку, за якою сплачують щомісяця на підтримку висмоктувачів в Ісландії.

«Мені 65 років. Одна з речей, яку я хотів би зробити в останні роки життя, — зменшити свій вуглецевий слід», — розповідає один із підписників Майкл де Подеста, раніше співробітник Національної фізичної лабораторії Великої Британії. Він сумлінно сплачував свою підписку близько двох років, а тепер він пише у блозі: «То що, я довірливий ідіот?»

«Я платив 40 фунтів на місяць за 50 кілограмів вуглецю. Мав отримати близько 600 кілограмів на рік. Я платив їм аж до жовтня минулого року, і на той час заплатив їм за уловлювання майже 2,2 тонни вуглецю (що становить 1760 фунтів — ред.)», — розповідає Майкл. Наразі жодного граму вуглецю не було вловлено та утилізовано від його імені.

Марк Якобсон, професор цивільного проєктування Стенфордського університету, називає технологію висмоктування вуглецю шахрайством. Він переконаний, що єдиним виходом є повний перехід на відновлювані джерела енергії, а уловлювачі повітря вважає змовою нафтогазових компаній з метою затримати цей перехід.