Життя з тваринами зміцнює імунітет. Як це вивчали на прикладі амішів та ірландських кочівників?

Життя поряд із тваринами має позитивний вплив на імунітет людини, й особливо знижує ризики алергій, екзем і автоімунних захворювань. Про це свідчать багато досліджень і, зокрема, цікавими є спостереження за спільнотами, що традиційно живуть серед тварин, повідомляє BBC.

Одна з таких спільнот — аміші, представники консервативного християнського руху, які мігрували з Європи до Північної Америки у XVIII столітті й майже не змінили побут із того часу. Молочне скотарство та пересування на конях є вагомою складовою їхнього способу життя.

На так давно на них звернули увагу імунологи. Загалом у західному світі приблизно з 1960-х років стала різко зростати кількість імунних порушень, астми, екземи, алергічних реакцій. Але не серед амішів.

2012 року одна група вчених взяла зразки крові у 30 дітей амішів із громади у штаті Індіана та в дітей із гуттеритської громади у Південній Дакоті. Гуттерити — консервативні анабаптисти, в яких є багато спільного з амішами: європейське походження, життя на чистому повітрі, дієта без надміру оброблених продуктів. Однак аналізи імунних систем обох груп показали, що астма та дитячі алергії в гуттеритів трапляються приблизно у 4-6 разів частіше, ніж в амішів.

Між амішами й гуттеритами є все ж одна вагома різниця. Гуттерити перейняли сучасні технології сільського господарства, їхні ферми розташовані подалі від житла, у той час, як аміші з раннього віку живуть у тісному контакті з тваринами — та безліччю мікробів, які ці тварини переносять.

Вчені дійшли висновку, що діти амішів мають гнучко налаштовані регуляторні Т-клітини, що допомагають блокувати нетипові імунні реакції. Вчені просканували зразки пилу з будинків амішів і гуттеритів на наявність бактерій, і знайшли чіткі докази того, що діти амішів зазнають впливу більшої кількості мікробів.

Інша група імунологів виявила, що діти з альпійських ферм, де родини зазвичай живуть поряд із худобою, значно краще захищені від астми, сінної лихоманки та екземи.

Ще одне дослідження виявило, що ризик виникнення алергій у дітей у віці від семи до дев’яти років зменшується пропорційно до кількості домашніх тварин, які були присутні в домі в перші роки життя. Це явище отримало назву «ефект мініферми».

«Це не панацея — кожного разу, коли я читаю лекцію на цю тему, хтось каже: “От я виріс на фермі, й у мене алергія”. Але ми знаємо, що якщо ви росли фізично взаємодіючи з сільськогосподарськими тваринами, ймовірність розвитку астми або алергії знижується приблизно на 50%», — зазначає Джек Гілберт, професор Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, який вивчав амішів.

«Навіть якщо ви просто виросли з собакою у вашому домі, ви знизите ризик на 13-14%», — додає він.

«Якщо ви зазнаєте впливу більшої кількості типів бактерій, ви будете стимулювати свою імунну систему в більш різноманітні способи, що може покращити її здатність керувати мікробами на вашій шкірі та в кишковику (в ньому знаходиться значна концентрація імунних клітин нашого організму — ред.), — пояснює Гілберт. — Але ви не будете колонізовані бактеріями тварин, цього не стається».

Професор медицини з Національного університету Ірландії Фергус Шанахан спостерігав за кочовою спільнотою ірландських тревелерів, або пейві, які тісно контактують із численними тваринами, від собак і котів до тхорів і коней. Серед цих людей значно нижчий рівень автоімунних порушень, запальних захворювань кишечника, хвороби Крона, виразкового коліту, розсіяного склерозу, а також астм і алергій, що стають дедалі поширенішими в останні десятиліття.

Шанахан секвенував мікробіоми тревелерів і порівняв із мікробіомами ірландців, які ведуть сучасний спосіб життя, — а також з мікробіомами корінного населення Фіджі, Мадагаскару, Монголії, Перу і Танзанії, чий побут досі подібний до побуту прадавніх мисливців-збирачів. Він виявив, що мікробіом ірландських тревелерів більш схожий на мікробіоми корінних народів.

Це не означає, що ірландські кочівники мають загалом міцне здоров’я: вони помирають у середньому раніше, ніж сучасні осідлі ірландці. Однак серед частих причин передчасних смертей — алкоголізм, самогубства та різноманітні негаразди, пов’язані з бідністю та маргіналізованістю у суспільстві. Дослідження лише свідчить, що певні типи хвороб їм практично невідомі. Шанахан питав одного ревматолога, чи зустрічав він колись тревелера з вовчанкою, і той відповів, що ніколи.

Зараз вчені з’ясовують, чи може контакт із тваринами бути корисним на різних етапах життя. Так, італійські дослідники створили експериментальну ферму, де діти з будинків без домашніх тварин могли регулярно спілкуватися з конями. Мікробіом кишковика цих дітей почав виробляти більше корисних метаболітів.