Шестигодинні запізнення та цілі вагони амішів: хто і навіщо користується залізницею в США

Автор YouTube-каналу Simply Railway Тібо Констан розповів у подкасті Travel Devil про те, хто їздить американськими поїздами, й чим залізниця у США відрізняється від європейської.

Тібо народився у Франції, з дитинства цікавився поїздами й об’їхав залізницею всю Європу, приділяючи особливу увагу нічним потягам. Деякий час він мешкав у США, де працював інженером Alstom, й на період свого робочого контракту подорожував майже всіма штатами, включно з Аляскою.

Попри те, що Америка була побудована на залізницях, і, наприклад, такі міста, як Чикаго, взагалі не існували би без поїздів, у ХХ столітті настав занепад: потяги стали витісняти вільний ринок, автомобілі та літаки. Без державної підтримки залізниця сильно здеградувала до кінця 1960-х. Приватні компанії бажали фокусуватися на прибутковіших вантажних перевезеннях, а пасажирські вважали збитковими та непопулярними.

Однак у 1971 році було створено державну залізничну компанію Amtrak для захисту саме пасажирських перевезень. Десятиліттями превізник потужно субсидувався бюджетом, у 2010-і дохід від квитків став майже покривати видатки, а останні кілька років Amtrak навіть вийшов на прибуток. Наразі деякі населені пункти у США не мають взагалі іншого сполученням, крім як залізничного й автомобільного.

Як побачив Тібо, подорожуючи Америкою, люди, які їздять у поїздах Amtrak, належать до найрізноманітніших категорій. Передусім ідеться про поїзди далекого сполучення, бо на короткому це в основному ті, хто добирається на роботу.

Блогер згадує такі категорії пасажирів:

• ті, хто не мають або можливості, або бажання користуватися автомобілем чи літаком, наприклад через деякі фізичні обмеження, страх перед перельотами тощо;
• незаможні — квиток поїздом від Нью-Йорка до Чикаго від 80 доларів;
• люди, які хочуть побачити США з іншого боку, тому що подорож поїздом це найкращий спосіб дістатися віддалених куточків;
• ті, хто просто має зайвий час, щоб ознайомитися з системою;
• ті, хто переймається довкіллям;
• ті, кого внесли до чорного списку авіакомпанії;
• і найцікавіше — аміші, які за оцінками Тібо, становлять понад 50% від усіх пасажирів.
  «Хмарочос» не зміг знайти статистичне підтверждження саме цій цифрі, однак численні публікації в американських блогах, на форумах та в медіа свідчать про «диспропорційно велику кількість амішів». Пасажирка нічного поїзда з Чикаго до Піттсбурга пише у цьому блозі: «Озираюся навколо, щоб побачити, хто ще їде у вагоні, й усвідомлюю, що приблизно 80% пасажирів — аміші».
  Дослідник культури амішів, професор Дональд Крейбілл пояснює журналу Chicago: аміші користувалися публічним транспортом, таким як залізниця, кораблі та трамваї з кінця ХІХ століття. Коли на початку ХХ століття з’явилися автомобілі, ця спільнота відкинула цей засіб пересування, бо він передбачав приватне володіння. А літаки відкинули як надто сучасні та швидкі.

Порівнюючи поїзди у США та Європі, Тібо визнає, що американські — набагато комфортніші. Вони мають великі сидіння, просторі лаундж-вагони, а якщо є гроші на спальне місце, то ви отримаєте приватну зону з харчуванням.

Водночас поїзди у США значно повільніші, ніж європейські — причиною цьому є спільне використання однієї інфраструктури з вантажними поїздами, при якому пасажирські не мають пріоритету. Буває, що Амтрак мусить чекати дві-три години, пропускаючи вантажні склади. Через це поїзд може запізнитися на п’ять-шість годин.

«Якщо запізнення складає одну-дві години, то це вважається, що поїзд прибув вчасно», — зазначає Тібо.

Інша причина низької швидкості поїздів, — те, що значні ділянки неелектрифіковані, й більшість поїздів Амтрак є дизельними. Це питання розглядалося у дослідженні, про яке ми писали раніше: там також припускалося, що незручність посадки для маломобільних людей затримує поїзд.