Секондхенд не означає відмову від надмірного споживання. Як вживаний одяг захоплює ринок?

Довгий час секондхенд був місцем, де скуповувалися бідні люди, які не могли дозволити собі новий одяг. Потім вживані речі стали асоціюватися з контркультурою та дендизмом, трохи згодом — з усвідомленим споживанням і піклуванням про довкілля. Тепер же секондхенд влився у глобальний ринок — наприклад, торік Oxfam і Vinted вивели своїх моделей на подіум Лондонського тижня моди. Про це йдеться у сюжеті DW.

«Секондхенд уже більше не про малозабезпечених покупців. Це вже не про найнижчі ціни. Він приваблює споживачів із усім спектром доходів, — коментує Ніл Сандерс, який аналізує ринок вживаних речей із 2016 року. — Тепер це сектор, куди люди приходять із цікавості та щоб розважитися».

Молоде покоління, яке йде в секонди, розповідає, що отримує величезне задоволення від неочікуваних унікальних знахідок, — це майже як полювання. Приємним бонусом іде уявлення, що таким чином ти долучаєшся до сталого споживання та відмовляєшся від «швидкої моди».

Індустрія моди відповідальна за 10% викидів у світі. Приблизно 30% нових речей, які виробляються, викидаються, не вдівані жодного разу.

Але й ті, що потрапляють у секондхенди, не розпродаються усі. Власниця вінтажної крамниці Клара Мецгер отримує 75 кілограмів одягу щодня. Частину речей, навіть у хорошому стані, вона відразу відбраковує — наприклад, речі з синтетики, що їх бренди випускають все більше.

«Коли я беру таку річ у руки, в мене враження, що її пошили відразу на смітник», — каже вона.

У 2024 році глобальний ринок секондхенду оцінювався у 227 мільярдів доларів, що трохи менше, ніж продажі Apple. Наразі цей ринок росте темпами вдвічі-втричі швидшими, ніж ринок нового одягу. Такі бренди, як Zara, Lululemon, The North Face, Shein вже мають свої секонди.

H&M володіє онлайн-секондом Sellpy. Біля речі вказано, скільки покупець заощадить води та викидів, купуючи її замість нової.

Секондхенд-програми брендів часто вбудовані в їхню загальну бізнес-модель із продажу нового одягу. Наприклад, платформа Zalando одночасно з уживаним одягом пропонує й новий. У компанії пояснюють, що в такий спосіб просто хочуть зробити закупи зручнішими для споживачів, і понад 40% їхніх покупців вживаного одягу купують також і нові речі.

На платформі Lululemon можна продати власний вживаний одяг, якщо він того ж бренду. Але винагорода за це — сума на акаунті, яку можна витратити лише на новий одяг Lululemon.

До цього треба додати типові маркетингові стратегії, які використовують бренди, — наприклад, позначка «останній шанс купити цю сукню». «За замовчуванням ви мусите купувати більше», — зазначає Саша Райтхель, професор маркетингу із Вільного університету Берліна.

Тож секонд так само можна споживати надмірно. Та чи компенсує цю надмірність все ж те, що одяг вживаний? Залежить від того, як ви його носите. Скажімо, одна споживачка одягне футболку 80 разів перед тим, як її викинути; друга — 40 разів; третя — 10 разів.

Якщо ви швидко викидаєте речі, ви купуєте більше одягу. Графік показує, скільки викидів ви продукуєте за різних сценаріїв. Якщо футболка, яку ви купуєте, — вживана, стовпчики скоротяться, але не дорівнюватимуть нулю.

Дослідники підкреслюють, що екологічний наслідок від виробництва футболки лишається з цією річчю на весь термін її існування, навіть якщо її перепродали іншому власнику. Грубо кажучи, якщо ви купили вживану футболку, але одягнули її лише кілька разів і викинули, це гірше для довкілля, ніж якби ви купили нову та носили її роками.

Ба більше — тип одягу також має значення. Ось аналогічний графік, але не для футболки, а для сукні. Асоційовані з сукнею викиди більші, бо ця річ потребує більше матеріалу, а крім того, існує менше нагод вдягнути її.

Інше питання — чи ви купуєте речі в секонді замість нових, чи просто шукаєте щось цікаве додатково. Британcька організація WRAP виявила, що з п’яти речей, придбаних у секондхендах, лише три заміщають нові речі, а решта дві йдуть приємним бонусом, чому, зокрема, сприяє низька ціна.

Чи стимулює популярність секондхенду виробників одягу виробляти менше речей — питання відкрите. Якби бренд заявляв, що хоче повторно продавати 10% продукції й відповідно скоротити виробництво на 10%, це мало б сенс.

Головними настановами свідомого споживання лишаються:

• купляти за можливості речі, вироблені локально, щоб уникнути зайвих викидів за транспортування;
• купляти лише необхідне та відмовлятися від імпульсивих покупок;
• носити речі якомога довше.