У Німеччині повертаються до «панельок» — серійне блочне житло проти дефіциту

Німеччина повертається до серійного модульного житла як технології масового будівництва. У містах країни бракує приблизно 1,9 мільйона доступних квартир. Нова міністерка житлового господарства Верена Губерц вважає, що це допоможе вирішити житлову кризу, повідомляє Bloomberg CityLab.

Збірні конструкції скорочують витрати грошей і часу, їх використовують у всьому світі — від США до Японії, від Швеції до Південної Африки. Будівельні модулі виготовляються на заводах, а потім збираються на місці. Перед вступом на посаду Губерц обіцяла скоротити середні витрати на нове будівництво вдвічі.

Водночас лише декілька німецьких компаній можуть виготовляти модулі в потрібних кількостях. Серійне будівництво вимагатиме відновлення цілої інфраструктури, від матеріалів до логістики.

Ще одна перепона — негативна реакція архітекторів і загалом містян, у котрих такий підхід асоціюється з Plattenbau, типовими панельками радянської епохи: дешевими, утилітарними, в яких естетика відходить на другий план. Після Другої світової війни Німецька Демократична Республіка використовувала збірне будівництво у величезних масштабах. У розділеній країні виник сильний дефіцит житла, з колишніх німецьких територій до ФРН і НДР прибули 12 мільйонів біженців.

У Західній Німеччині з 1950-х років почали будувати великі житлові комплекси, відомі як Großwohnsiedlungen (Гросвойнзідлунген). Але саме у Східній Німеччині бетонні панельки стали невід’ємною частиною забудови. Їх продовжували будувати протягом 1970-х і 1980-х років. За три десятиліття НДР побудувала майже два мільйони модульних квартир. У 1989 році кожен третій східний німець жив у платтенбау. В західному секторі таких було один до 60.

Спершу панельки означали значне покращення житлових умов. Кожна квартира мала ванну кімнату, кухню, центральне опалення. Орендна плата була доступною, уряд зафіксував її на рівні 1930-х років.

Після об’єднання Німеччини престиж панельок стрімко впав. Населення сходу зменшувалося: народжуваність падала, безробіття штовхало до міграції на захід. Райони платтенбау занепадали, в них лишалися найбідніші. Через відсутність утеплення у квартирах було холодно взимку, а одноманітний дизайн не сприяв попиту. Житлові квартали були відокремлені від транспортних вузлів, у них бракувало точок тяжіння, як-от культурних і соціальних об’єктів. Старі райони натомість століттями розвивалися органічно, у них вирувало життя.

Нове будівництво зосередилося на односімейних будинках на околицях міст — більш індивідуалістичній формі житла, якої довго не було на Сході.

Та зараз Німеччина знову опинилася в ситуації дефіциту житла, темпи будівництва не встигають за попитом. Якщо у період з 1950 по 1970 рік щорічно будувалося понад 600 тисяч квартир, то з 2000 по 2020 рік цей показник знизився до 245 тисяч. Зростання цін на матеріали та інше ще більше посилюють проблему.

Серійне модульне будівництво тепер намагаються переосмислити: продумати кращий дизайн і комбінацію матеріалів, передбачити індивідуальні деталі для кожної будівлі. Ось приклад сучасної панельки у Берліні.

Ян Геддінг із компанії Nokera AG, яка займається виготовленням готових дерев’яних модулів, вважає, що час будівництва на місці може скоротитися на шість-дев’ять місяців. Витрати на матеріали та робочу силу з нинішніх 5 тисяч євро за квадратний метр можуть зменшитися до 3 тисяч чи ще менше. Його компанія привозить на будмайданчик майже 80% готових елементів. Блоки збирають на місці, стелять підлогу, обаштовують кухні та санвузли. Будівлі зроблено переважно з дерева, крім сходових блоків і утеплення.

Хоча більшість таких будинків усе ж роблять із бетону, сучасні матеріали дозволяють використовувати екологічніший цемент і будувати з меншого його обсягу, ніж це робили у 1970-х.

Сучасні концепції також дозволяють більшу різноманітність, аніж просто нагромадження блоків один на одний. Втім, 78% нових будинків у Німеччині у 2024 році все ще будувалися у традиційний спосіб.

«На мою думку, проблеми лежать насамперед у сфері міського планування, а не стільки у модульному будівництві самого житла», — вважає Клеменс Гюнтер, дослідник Інституту Східної Європи Вільного університету Берліна.