Як виглядатиме демографічний колапс Європи без мігрантів: дві карти

По всій Європі зараз посилюються антимігрантські настрої та зростає популярність ультраправих політсил, таких як «Національне об’єднання», Франції й AfD у Німеччині, Reform UK у Великій Британії. Не завжди ті, хто пристає на антимігрантську риторику, усвідомлюють, скільки економічних проблем викликало б закриття кордонів: сповільнення зростання ВВП, стрибки цін, збільшення податкового навантаження.

Європейська реальність така, що без притоку ззовні країни приречені на демографічний колапс. The Guardian демонструє, як скоротиться населення без мігрантів.

За прогнозом Євростату, з урахуванням поточних тенденцій населення Євросоюзу до 2100 року зменшиться на 6% до 2100 року — до 419 мільйонів. Але якщо виключити з цього моделювання імміграцію, населення ЄС скоротиться більш ніж на третину — до 295 мільйонів.

Деякі країни вразливіші. Так, в Італії один із найнижчих рівнів народжуваності, й за нульової міграції скоротиться вдвічі до кінця століття. У Німеччині — на 36%. У Франції — принаймні на 13%. Лише на кілька країн нульовий сценарій майже не вплине, серед них Румунія, Латвія та Литва, які зазнали значного відтоку населення.

Низький рівень народжуваності означає, що населення старішає й, відповідно, частка пенсіонерів зростає до частки працівників. Зараз 21% європейців старші за 65 років. За прогнозом Євростату, ця частка до кінця століття зросте до 32%, а без імміграції — до 36%.

Головним наслідком стане сповільнення економічного розвитку через скорочення робочої сили та вище податкове навантаження — бо зростуть витрати на пенсії та медицину.

У багатьох країнах ЄС системи охорони здоров’я вже залежать від лікарів чи медсестер-іммігрантів. Найбільше — у Норвегії та Ірландії, де понад 40% лікарів прибули з-за кордону. Схожа ситуація у Швейцарії, Великій Британії та Швеції.

Водночас, позаяк населення старішатиме, школи та дитсадки потребуватимуть менше персоналу.

Звісно, імміграція не є панацеєю. Важливо, аби іммігранти могли працювати, бо якщо на них лише витрачаються соціальні виплати, ситуацію це не міняє. Однак буває, що цьому заважає сама міграційні система країни.

Так, велика частка українців, що прибули до Нідерландів після повномасштабного вторгнення, швидко працевлаштувалися саме завдяки дозволу на роботу, що автоматично надавався зі статусом тимчасового захисту. Натомість біженці, які прибували раніше з інших країн, не отримували дозволу на роботу й, відповідно, не мали можливості працювати.