Мером Маямі вперше стане жінка. Чому вона виступає за забудову?

9 грудня вибори мера Маямі виграла 61-річна Ейлін Хіггінс, ставши першою демократкою на цій посаді за майже тридцять років, а також першою жінкою, що очолюватиме місто за всю його історію.

Вона обігнала на 19% свого суперника, республіканця Еміліо Гонсалеса, якого президент Дональд Трамп просував у своїй соцмережі, втім, жодного разу не змігши написати його прізвище правильно.

Таким чином, місто, дві третини якого становлять латиноамериканці, не підтримало консервативного кандидата кубинського походження, надавши перевагу політичним цінностям і економічній програмі. Схожим чином щонайменше третина нью-йоркських євреїв місяць тому проголосувала за демократа-мусульманина Зорана Мамдані.

Хіггінс, утім, активно звертається до проблем латиноамериканської спільноти, розмовляє іспанською та водночас не намагається вдавати з себе «свою» — коли вперше увійшла в політику сім років тому, то представилася як «грінга», пише NPR.

Примітка. Саме місто Маямі має населення 500 тисяч, що є лише п’ятою частиною населення всього округу Дейд-Маямі, в який входить низка міст із такими назвами, як Маямі-Гарденс, Маямі-Біч, Норт-Маямі тощо.

У передвиборчих перегонах кандидати розійшлися в питанні житлової політики. Гонсалес звинуватив Хіггінс у тому, що її кампанію фінансують забудовники і що її мета — віддати землі під забудову для фінансового зиску. «Моя опонентка прагне будувати, будувати і ще раз будувати, — казав Гонсалес CNN. — Вона хоче поставити хмарочос на кожному розі… а потім назвати це доступним житлом, що є неправильною назвою, бо дуже рідко воно буває справді доступним».

Хіггінс справді виступає за забудову. Її план полягає в тому, щоб знайти вільні ділянки у комунальній власності та передавати під будівництво доступного житла. Маямі — одне з американських міст із найнедоступнішою нерухомістю, і для багатьох місцевих жителів позиція кандидатки була вирішальною.

«Секрет вирішення житлової кризи полягає у будівництві доступного житла. Й у міста насправді є купа вільних ділянок», — каже Хіггінс. Вона наводить як приклад проєкт Мелріз — забудову поля для гольфу під футбольний стадіон, яка не передабачала будівництва жодної квартири.

Ця повістка може виглядати суперечливо для українських активістів, для яких однією з головних проблем міста є якраз діяльність девелоперів. Та у США контекст інакший. Тамтешні закони про зонування ускладнюють нову забудову, і кожного року кількість нового житла стає все меншою. Ситуацію ускладнює опір ммешканців, які довгий час живуть у певному районі й побоюються падіння вартості своєї нерухомості — це рух NIMBY (Not in my backyard, «Тільки не на моєму подвір’ї»).

Недоступність житла стає критичним питанням, із якого безпосередньо випливає стрімке зростання бездомності. Докладніше про про проблему браку нового доступного житла у США «Хмарочос» писав у цьому матеріалі.