Сицилійське місто, збудоване як мистецька утопія, цьогоріч перетворилося на арт-фестиваль (фото)

Сицилійське місто Джибелліна проголошено в Італії Столицею сучасного мистецтва-2026, що, як очікується, нарешті привабить відвідувачів до цього міста, збудованого як мистецька утопія у 1970-х, повідомляє BBC.

Раніше тут було розташовано старе місто, який у 1968 році зруйнував землетрус, 400 людей загинуло.

Італійський політик Людовіко Коррао задумав звести у десяти кілометрах від руїн нову Джибелліну, свого роду музей просто неба. Він запросив до відбудови відомих художників і архітекторів. У 2011-му Коррао був убитий у Джибелліні власним працівником.

Але відбудова просувалася вкрай повільно й супроводжувалася корупцією та бюрократією. Містопланувальні проєкти постійно коригувалися та скасовувалися, деякі навіть після початку фактичних робіт. Протягом понад десятиліття тисячам людей доводилося жити у тимчасових таборах.

Інженери та містопланувальники спиралися на принципи руху «нових міст», аналогу концепції «міста-саду». Замість типових для старої Сицилії звивистих вуличок будували широкі проспекти, розразовані на автомобільний рух. Було збудовано бетонні вілли з паркінгами.

«Величезною помилкою, яку зробила держава, було копіювання міських моделей із Північної Європи, розроблених для потреб швидкозростаючих і промислово розвинених міст. Але на Сицилії ніколи не було промислової революції, — зазначає Алессандра Бадамі, професорка архітектури Палермського університету. — Раптом мешканці опинилися в міському ландшафті, який був не схожий ні на що, що вони бачили раніше».

Зіткнувшись із браком робочих місць і можливостей, міцеві мешканці почали виїжджати. Зараз тут лишилося менш як чотири тисячі людей.

Що лишилося в місті — це унікальна концентрація у публічному просторі мистецьких творів, скульптур і цікавих будівель. Один із об’єктів — Teatro, бруталістська бетонна споруда, яку спроєктував скульптор Пьєтро Консагра. Театр почали будувати на початку 1980-х, і він досі незавершений.

Руїни старої Джибелліни також перетворилися на художній твір. У 1980-х художник Альберто Буррі почав заливати їх бетоном, лишаючи видимою мережу вулиць, — доволі спірна ідея, яка свого часу активно критикувалася. Проєкт під назвою Cretto di Burri («Тріщина Буррі») просувався повільно через брак грошей, але зрештою, був завершений у 2015-му.

Але саме ця складна архітектура мова й відштовхує місцевих жителів, вважає професорка Бадамі. «Площа має дивовижний вигляд, ніби потрапляєш у картину де Кіріко. Але ж місто — це не картина. Площам потрібна активність. Ви йдете на площу, тому що там є лавки, кіоски, затінок, місце, де можуть гратися діти», — зазначає вона.

Програма Джибелліни як арт-столиці вже стартувала, триватиме цілий рік і включатиме експозиції, художні резиденції та перформанси. Зокрема, наприкінці червня залиті бетоном руїни старого міста стануть майданчиком для театральної постановки грецької трагедії «Орестея», перекладеної сицилійським діалектом.

Театр відкриють як виставковий простір. Із кінця минулого року його готували для безпеки відвідувачів, монтуючи сходи та загородження. «Зараз це лише скульптура, а ми хочемо перетворити її на будівлю», — розповідає Андреа Кузумано, директор арт-програми.

Скептики вважають, що цьогорічний арт-фестиваль не покращить ситуацію довгостроково. Один із таких — місцевий художник Ніколо Стабіле. Йому був рік, коли стався землетрус. Дитинство Ніколо минуло у тимчасовому житлі. Він на власні очі бачив, як розбудовується нове місто.

«Вони (влада) не розуміють мови сучасного мистецтва й нездатні — або ж не хочуть — продовжити те, що започаткував Коррао, — каже він. — Як мине рік, всі ці будівлі зачиняться знову. Не маю сумнівів».

Джибелліну розташовано у 90 кілометрах від Палермо. Прямий автобус від аеропорту їде приблизно годину. В самому місті немає готелів, гості знімають житло в місцевих мешкаців через Airbnb.