В Одесі обрали пам’ятник Лесі Українці. Що з ним не так? (фото)
Монумент мають встановити у сквері на однойменному проспекті, який раніше носив ім’я космонавта Гагаріна.
Монумент мають встановити у сквері на однойменному проспекті, який раніше носив ім’я космонавта Гагаріна.
Зроби добру справу і отримуй винагороди!
Нам як ніколи потрібна ваша підтримка. «Хмарочос» пише про розвиток міст 11 років та 214 днів. За цей час ми опублікували 28220 новин та статей. Ми потребуємо вашої допомоги, щоб продовжувати якісно працювати далі. Приєднуйтесь до Читацького товариства «Хмарочоса» та отримуйте приємні бонуси від редакції: квитки на культурні заходи в Києві, фірмовий мерч та актуальні книжки, можливість пропонувати редакції теми та багато іншого.
Стати членом Товариства | Хто ми такі?

В Одесі оголосили результати відкритого конкурсу на проєкт пам’ятника Лесі Українці. Монумент мають встановити у сквері на розі однойменного проспекту, який раніше носив ім’я космонавта Гагаріна, та Фонтанської дороги.
Результати конкурсу, втім розчарували громадськість і фахівців. «Важко повірити, що роботи такого низького художнього рівня не просто відзначені журі, а рекомендовані до реалізації», — коментує дослідниця мистецтва Одеси Юлія Манукян у статті на LB.ua.
На конкурс подали 14 заявок з Одеси, Києва та Рівного, дві з яких дискваліфікували через порушення анонімності. Обговорення у соцмережах свідчать, що навіть не усі одеські митці знали про нього, а з інших міст — і поготів.
Перше місце присудили ескізу скульптора Миколи Білика й архітекторів Андрія Коструби, Марії Матушенко та Олександра Вовка. Саме такий пам’ятник рекомендовано встановити.

У соцмережах порівнюють цю скульптуру з памʼятником Лесі Українки авторства Галини Кальченко, встановленим на Байковому кладовищі: статика фігури, пластика складок одягу, нахил голови, ідентичний жест правої руки.

Постамент заввишки 210 см при висоті фігури у 260 см — класичний радянський патерн героїзації через масштаб. Фактурний граніт лише посилює враження «зрілого сталінського ампіру» в дусі ВДНГ, додає Манукян.
Друге місце посіла робота скульпторів Віктора Липовки та Олександри Рубан, архітекторів Андрія Даниленко і Катерини Липовки. Він дещо нагадує могилу з надгробком із вибитим портретом з очами, що світяться в темряві.

Третє місце віддали ескізу скульпторки Анастасії Козмінської (Настя Мане), архітекторів Миколи Чепелєва і Миколи Волкова. Тут помітно японську пластику.

Єдиною спробою виходу за межі канону Манукян називає проєкт Андрія Ахтирського.

Ось інші роботи, подані на конкурс:






Під час відкриття виставки робіт, поданих на конкурс, пролунав закид у тому, що у складі журі не було жодного представника громадськості чи активісток, які просували ідею встановлення пам’ятника.
Громадська діячка Наталія Делієва зачитала звернення громадськості з вимогою переглянути конкурсну процедуру. Сама Делієва вважає, що необхідно переглянути законодавство у частині коммеморативних конкурсів, адже відповідний закон ухвалений ще в 1990-х.
Архітектор Микола Чепелєва, проєкт якого посів третє місце, зауважив, що принцип «відкритих дверей» для всіх охочих не є світовою практикою. Розробку важливих об’єктів слід доручати командам, які мають відповідний досвід та репутацію.
Манукян додає, що саме у прірві між традиційними застарілими монументами та не всім зрозумілим авангардом (як-от резонансний пам’ятник Моцарту у Львові) народжується «монструозна у своїй ніякості штамповка».
© Хмарочос | 2025
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті