Як тренд «швидкої моди» руйнує довкілля?

Видання The Vogue дослідило питання того, як багаторічний тренд на fast fashion загрожує довкіллю.

Fast fashion, або «швидка мода» це підхід до виробництва одягу із шаленою швидкістю випуску нових і нових моделей. Бренди на кшталт Zara буквально оновлюють асортимент щотижня й виробляють великі обсяги продукції.

Згідно з дослідженням CoherentMI, лише у США ринок fast fashion у 2025 році сягнув майже 46 мільярдів доларів. Прогнози показують, що до 2032 року він зросте до 68 мільярдів. Це означає, що попит на швидкі тренди лише зростає. Як наслідок, дедалі більше одягу опинятиметься на сміттєзвалищах та ринках секонд-хенду по всьому світу.

Наприкінці 2025 року у «Хмарочосі» публікувалось розслідування, що насправді звалища та секонд-хенду це також не кінцеве «місце призначення» для одягу. Тоді журналісти Follow the Money провели експеримент і сховали трекери у вживаний одяг і здали його в європейські контейнери для пожертв. І замість прямої переробки, речі долають тисячі кілометрів до логістичних хабів у Дубаї чи Пакистані, а деякі з них навіть повертаються назад у Європу для перепродажу.

Таке постійне транспортування речей створює величезні викиди вуглецю. А сортування одягу за кордоном утричі шкідливіше для довкілля, ніж обробка на місці.

Взагалі за даними ООН, модна індустрія створює до 10% усіх світових викидів вуглецю. Основна причина в тому, що бренди залежать від нафти, адже близько половини всього одягу роблять із синтетичної тканини поліестеру, який ще і майже не можливо переробити.

Щоб шити багато й дешево, компанії обирають синтетику. Такі речі купують ненадовго, а після того, як їх викидають, поліестер не розкладається. Він роками лежить на сміттєзвалищах і забруднює воду мікропластиком.

Але і натуральні тканини не завжди кращі, адже, наприклад, для того, щоб виростити звичайну бавовну витрачають величезну кількість води та пестицидів. У результаті також страждає вся екосистема, від ґрунтів до океанів.

Сучасний одяг часто роблять максимально дешевим і трендовим, тому люди сприймають його як одноразовий. Лише у США за рік на звалищах опиняється понад 11 мільйонів тонн текстилю. Як вже зазначалось вище, частина речей мандрує світом і зрештою засмічує узбережжя на іншій частині планети.

Також fast fashion такий дешевий, бо працівникам, 80% з яких жінки, платять копійки. У Бангладеші зарплата швачки становить всього 113 доларів на місяць, тобто не більше п’яти тисяч гривень. Фабрики для економії нехтують безпекою і трагедія 2013 року, коли обвалилася фабрика Rana Plaza і загинуло понад тисячу людей, є показовим випадком. Історія змусила світ підписати угоди про безпеку, але умови праці в індустрії все ще залишаються вкрай важкими.

Світ ще намагається вигадати, як вийти з цієї кризи, адже зараз бізнесу дешевше відправити одяг у Дубай, ніж переробляти його. Навіть система секонд-хендів, стала частиною глобального ринку споживання. Люди йдуть туди не заради економії, а заради розваги та «полювання» за унікальними речами. Це призводить до того, що люди просто знову купують ще більше речей.

Великі бренди створюють власні платформи для перепродажу, але часто це лише хитрий маркетинг, щоб продати нові речі. До того ж якість одягу катастрофічно впала і через велику кількість дешевої синтетики речі виглядають так, ніби їх пошили одразу для смітника. А екологічний слід від виробництва речі нікуди не зникає після її перепродажу і люди постійно купують одноразову річ яку викидають чи вона мандрує світом.

Альтернативою називають перехід до «повільної моди». Тобто купувати менше, але обирати якісні речі, що служитимуть роками.