Землетруси у Венесуелі та Японії сталися в один день. Чому така різниця у руйнуваннях?

Протягом 36 годин 24-25 червня сталися чотири потужні землетруси у трьох різних регіонах земної кулі:

• північносхідне узбережжя Японії вразив поштовх магнітудою 7,2 бала;
• у північній Каліфорнії, США, стався 5,6-бальний землетрус;
• північ Венесуели зазнала руйнувань через так званий сейсмічний дуплет: два землетруси магнітудою 7,2 та 7,5 бала трапилися з різницею 39 секунд.

Сеймологи зауважили, що це скупчення землетрусів є збігом, і події в різних регіонах не пов’язані одна з одною, оскільки трапилися незалежно на різних стиках тектонічних плит.

У той час як подвійний землетрус у Венесуелі забрав уже принаймні 589 життів (серед них всі четверо учасників групи Van Der Dijs), травмував три тисячі людей, спричинив значні руйнування — сотні житлових багатоповерхівок перетворилися на руїни у столиці Каракасі, Ла-Гуайрі та інших містах, — при цьому шкода від так само сильного поштовху в Японії виявилося значно меншою.

ArchDaily розмірковує над тим, як наслідки цих сейсмічних подій відображають містобудівні рішення.

Попередні оцінки ЮНІСЕФ та влади Венесуели вказують на те, що багато зруйнованих споруд розташовано в густонаселених міських районах. Також постраждали аеропорти, медичні заклади, водопровідна телекомунікаційна інфраструктура.

Натомість землетрус у Японії обійшовся без жертв. Призупиняли для перевірок залізничне сполучення. Після великих землетрусів 1995 та 2011 року японці десятиліттями інвестували у стійкість: переглядали сейсмічні будівельні норми, впроваджували системи ізоляції фундаменту та розсіювання енергії, армування конструкцій, а також загальнонаціональну систему раннього попередження про землетруси.

Читайте також: Землетрус у Туреччині: чому він призвів до катастрофічних руйнувань і жертв?

Замість того, щоб намагатися запобігти руху будівель, сучасне сейсмічне проєктування зосереджується на тому, щоб дозволити конструкціям контрольовано деформуватися, зберігаючи структурну цілісність.

Тобто сама по собі магнітуда землетрусу не визначає масштаб катастрофи. На масштаб руйнувань впливає щільність населення, якість будівництва, дотримання будівельних норм, обслуговування споруд та інвестиції в аварійну інфраструктуру.

Каліфорнійська інженерка Кріста Луза зауважує, що основою безпеки будівлі є сейсмічні амортизатори та ізоляція основи. Перші розміщують між колонами та балками кожного поверху. В амортизаторах використовуються силіконові олії, які перебирають на себе коливання під час землетрусу замість конструкцій. Ізоляція буває різного типу, від гумових прокладок на фундаменті до відокремлення всієї конструкції від фундаменту та встановлення її на гнучку прокладку.

Найекономічнішим варіантом захисту конструкції є просте зміцнення, тобто збільшення товщини стін, колон та балок.

Крістобаль Гарсіа-Уїдобро, історик із Університету Сантьяго-де-Чилі, зауважує, що за два десятиліття правління Ніколаса Мадуро Венесуела потерпала від сильної економічної кризи, старі будівлі не оновлювалися й не ремонтувалися, а нове будівництво відбувалося без належного дотримання норм.

Історик також зауважує, що останній руйнівний землетрус у Венесуелі стався у 1960-х роках, тож сейсмічна безпека не вважалася такою вже нагальною.