Останній поверх панельки — «перший у черзі до пекла». Які будинки найгірші у спеку?

Зі зміною клімату питання захищеності житла від спеки стає все актуальнішим. Вчені називають червневу теплову хвилю в Європі найгіршою в історії за поєднанням температури та вологості. У ВООЗ попереджають, що ця спека — лише репетиція перед тим, що очікується у липні.

Хоча теплові хвилі в Україні поки не такі жорстокі, як на півдні та заході Європи, та український клімат все ж нагрівається швидше, ніж загалом континент, а відключення світла ще більше погіршують ситуацію.

Видання Телеграф зробило огляд найгірше і найкраще підготовлених до спеки типів українських будинків.

Так, найгірший варіант — верхній поверх панельного будинку без технічного поверху, — за висловом видання, «перший у черзі до пекла». Між квартирою і розпеченим дахом немає жодної повітряної подушки. Дах нагрівається на сонці, тепло йде прямо у квартиру. Стіни тонкі, вентиляція слабка. «Панелька, 25 сантиметрів перекриття — і вже дах. Квартира просто розжарюється. Підтягуєш руку до стелі — гаряче», — коментує експертка з питань ЖКГ Кристина Ненно.

Найгірші серії панельок — панельні хрущівки 1-464 та 1-438. Зовнішні стіни тонкі, технічного поверху немає, плоский руберойдовий дах під сонцем розжарюється до +60-70°C. Вночі він працює як величезна батарея — віддає накопичене тепло прямо у квартиру. Будинок прогрівається наскрізь і практично не охолоджується до ранку.

Далі йдуть дев’ятиповерхові «чешки» та серія БПС-6. Специфіка скління у серії БПС викликає парниковий ефект. Якщо вікна виходять на південь, кімната перетворюється на теплицю вже до 10 ранку. Бетонні стіни акумулюють це тепло і тримають його тижнями — навіть після того, як на вулиці похолоднішає.

Керамзитобетонні висотки серій КТ і Т-4 — 16-поверхівки кінця 1980-х і 1990-х — вважаються непоганим житлом. Але масивні керамзитобетонні панелі мають значну теплоємність: коли спека тримається понад тиждень, будинок прогрівається повністю. Навіть нічне провітрювання не рятує — стіни зсередини продовжують випромінювати +28 градусів. Найбільше страждають кутові та торцеві квартири.

Цегляні хрущівки мають перевагу завдяки скатному, трикутному даху. Під ним є простір, де циркулює повітря. Більшість дво- і трикімнатних хрущівок мають вікна з двох сторін. Одна стіна сонячна, інша у тіні. Якщо відкрити вікна, утворюється протяг: прохолодне повітря заходить із тіньового боку, тепле виходить із сонячного.

«Навіть якщо відчиняєш двері, з прохолоднішого приміщення повітря заходить до теплішого, і виникає хоч якась циркуляція», — пояснює Кристина Ненно.

Від спеки захищає й озеленення: старі спальні райони з хрущівками, як правило, добре засаджені деревами. Дерева загалом знижують еффект теплового острова, а для квартир до третього-четвертого поверху дають тінь.

У сталінках добре продумана вентиляція: широкі вентиляційні канали, окремий вивід для газу, санвузли з потужною тягою. Повітря в таких будинках рухається навіть без кондиціонера.

Нові будинки завдяки утепленню фасадів тримають тепловий баланс краще. Між стіною й утеплювачем є простір, який уповільнює проникнення тепла всередину.

Розташування та кількість вікон. Директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко зауважує, що навіть більше значення, ніж тип будинку, має розташування вікон. «Якщо вони на південь — там буде спекотно. Хоч панелька, хоч цегла, хоч сучасний монолітно-каркасний будинок».

Скло реагує на зовнішню температуру і само стає джерелом тепла. «Чим більше вікон — тим тепліше у квартирі. Якщо надворі +30, скло буде гарячим і нагріватиме повітря всередині», — каже Кристина Ненно.

Архітектура, пристосована до спеки

Житло в українських містах не було розраховано на нинішні зміни клімату. У регіонах, де клімат ще до глобального потепління був доволі спекотний, архітектура містила елементи, які захищають від сонця. Можливо, цей досвід варто переймати під час проєктування нового житла та реконструкції старого.

Одним із найефективніших пасивних елементів є зовнішні віконниці, як, наприклад, у Франції та Італії: суцільні дерев’яні або з планками під кутом. Важливо, що цей захист розташовано ззовні фасаду: на відміну від внутрішніх жалюзі віконниці блокують сонце ще до того, як воно нагріло скло.

Маркізи — повсюдне рішення у містах Греції. Тент над вікном чи балконом блокує пряме сонце, але не перекриває повітря і світло повністю.

Глибокі лоджії дають тінь у години максимального сонця. Нерідко власники квартир із лоджиями зносять стіну, щоб збільшити площу кімнати, однак це робить приміщення гарячішим.

Ще один елемент — перфоровані решітки, які захищають від прямих променів балкони та галереї. Вони характерні для Індії та Близького Сходу (джалі та машрабії). Вони не лише блокують прямі сонячні промені, але й забезпечують вентиляцію.

• Більше про балкони читайте у нашому детальному гіді балконами

Традиційна середземноморська архітектура передбачала товсті стіни із каменю або цегли. Товсті стіни повільно накопичують тепло вдень і так само повільно віддають його вночі — всередині залишається прохолода протягом дня навіть без кондиціонера.

В іспанській і арабській традиції будинок орієнтовано навколо внутрішнього дворика, зазвичай затіненого деревами та з фонтаном для додаткового охолодження.

Світлі фасади: білий тиньк відбиває до 80–90% сонячного випромінювання, тоді як темна поверхня його поглинає.

Зауважимо, що внаслідок османівської перебудови Париж обзавівся мансардами з цинковими дахами, які зараз діють як теплові пастки.