Гора сміття біля Джакарти: один із найбільших полігонів світу годує 10 тисяч мешканців

У 40 кілометрах від столиці Індонезії розташовано найбільще звалище сміття у країні — Бантар Гебанг. Уряд хоче з наступного року почати поступово ліквідувати його, але за час існування полігону навколо утворилося ціле місто, яке залежить від відходів, повідомляє The Guardian.

Гора сміття заввишки приблизно 50 метрів розкинулася на 100 гектарів у Бекасі, місті-супутнику Джакарти. У вогкому тропічному повітрі стоїть сильний запах гниття, з пагорбів струменять чорні потоки фільтрату, ширяють рої мух. Щодня зі столиці приїздять 1,4 тисячі вантажівок, везучи вісім тисяч тонн нового сміття: вони шикуються у черги.

Хто такі збирачі сміття?

У районі Бантар Гебангу живе приблизно 10 тисяч людей, зайнятих збиранням пластику, металу та інших відходів, які можна здати на переробку. Це небезпечна робота, у березні цього року сімох людей заживо погребла лавина сміття: зсув після сильної зливи.

55-річний Раста та його дружина Суакесі — збирачі сміття у другому поколінні. Вони працюють на Бантар Гебангу відколи полігон було відкрито у 1989 році. Інший збирач — 29-річний Анді, одружений на 43-річній Віні, народився у сусідньому селі та працює на звалищі з дитинства: разом вони заробляють 100-200 тисяч рупій (250-500 гривень), цього достатньо на їжу та навчання дітей у школі.

Збирачі ходять із великими кошиками за спиною та металевою спицею, якою піддівають сміття, закидуючи в кошик. Вони юрбляться навколо екскаваторів, маневруючи між ковшами, які перевертають кучугури.

Ще одна збирачка, Рустіні, працює на полігоні понад три десятиліття. Вона зробила все можливе, щоб її діти отримали освіту та не пішли її шляхом: зараз одна дитина працює у Тайвані, інша готується переїхати у Японію.

32-річний Карміді збирає сміття з десяти років, зараз він одружений, має двох дітей. Каже, що робота брудна, але принаймні він працює сам на себе й сам обирає графік. «Так ми можемо працювати, коли хочемо, сміття ж не припиняє надходити», — каже він. Карміді надає перевагу нічним годинам, коли прохолодніше, однак і небезпечніше.

Чи можна просто закрити звалище?

У лютому президент Прабово Субіанто оголосив національну «війну зі сміттям». Ця заява послідувала за тим, як північнокорейські політики назвали Балі брудним островом. Уряд доручив місцевим органам влади поступово ліквідувати всі сміттєзвалища, які практикують відкрите скидання, та створити сортувальні пункти для органічних та перероблюваних матеріалів. Цього року мешканців зобов’язали відділяти органічні відходи.

Уряд хоче закрити Бантар Гебанг для загального скидування до кінця 2027 року. Зрештою, на об’єкт потраплятимуть лише «залишкові відходи» після видалення органічних та вторинних матеріалів. Потім їх спалюватимуть на заводі з переробки відходів, одному з понад 30 об’єктів, які планують збудувати.

Однак активісти сумніваються, що владі вдасться вчасно підготувати альтернативи вивезенню сміття з Бантар Гебанга. Заводи коштуватимуть мільярди доларів, а належне сортування сміття досі рідко практикується в Індонезії.

Так, на Балі у квітні закрили для звезення органічних відходів сміттєзвалище Сувунг. В результаті несортоване сміття накопичилося на вулицях, полях і річках. Значну його частину спалили, внаслідок чого острів заволокло токсичним туманом. Місцева влада була змушена частково скасувати рішення, дозволивши звозити органіку на сміттєзвалище кілька днів на тиждень.

Якщо Бантар Гебанг «закриють без альтернатив, то пиши пропало, сміття валятимется всюди», переконана Нур Азіза, експертка з управління відходами з Університету Гаджа Мада.