Військово-історичний музей оцифрував понад 500 артефактів війни й запустив мультимедійний путівник (фото)

Національний військово-історичний музей, що на вулиці Михайла Грушевського в Києві, презентував проєкт оцифрування воєнної спадщини: створено повноцінний цифровий архів із понад 500 предметів періоду від 2014 року до сьогодення, також запустили двомовний аудіогід.

Мультимедійний аудіогід повністю покриває експозицію третього поверху музею і охоплює 35 тематичних вітрин. Загальна тривалість матеріалу — майже 300 хвилин записів, що містять розповіді від Революції Гідності до звільнення Херсона у 2022 році.

Скористатися путівником можна безпосередньо в експозиції через QR-коди, а також онлайн на сайті музею, де є можливість вивчати деталізовані фотографії та обертати 3D-моделі окремих експонатів. Зібрані матеріали можуть слугувати цілісним курсом мінілекцій у школах.

«Відвідувач у музейній залі може легко пройти повз порваний пластиковий пакет чи стару шапку з ковдри. Але завдяки 3D-фіксації та аудіогіду ці речі “заговорили”», — пояснюють у музеї й наводять приклади:

• звичайний пакет для їжі виявляється життєво необхідним предметом із полону. Через нього наші полонені воїни швидко відціджували рідину з дуже гарячої похльобки, бо їм давали лише одну хвилину на обід, і таким чином вони намагались встигнути її з’їсти;
• шапка, зшита полоненими азовцями з радянської ватної ковдри, стає свідченням побуту в холодних неопалювальних камерах;
• футболка із номерами телефонів, виведеними ручкою на звороті, — це зашифрований зв’язок із родинами побратимів, який виносили з полону на собі ті, кого обмінювали першими.

Для створення електронного архіву прямо в залах музею розгорнули три спеціалізовані фотостудії: для зйомки військової форми на манекенах, зйомки у площині (флатлей) та для предметної зйомки об’ємних об’єктів. Робота тривала понад п’ять тижнів, і за цей час команда оцифрування зробила понад 6 тисяч високоточних фотографій.

Для складних і глибоких предметів (касок, елементів зброї, деформованої техніки) застосовували технологію фокустекінгу (focus stacking) — пошарового поєднання точок фокусу, що забезпечило максимальну чіткість і різкість кожного міліметра поверхні.

Усі створені цифрові матеріали будуть також зберігатись у Єдиному державному реєстрі Музейного фонду.