Олександра до повномасштабного вторгнення жила з дитиною у Немишлянському районі Харкова. Після 24 лютого родина виїхала до Європи, згодом — до США, а потім повернулася побачити близьких. У Харкові в Олександри є житло, робота і родина. Якби вона відповідала лише за себе, то залишилася б.

Але її син порівнює життя у Харкові з тим, яке родина мала за кордоном, і хоче виїхати знову. Олександра також шукає безпечніше місто зі школою та роботою.

«Без дитини я б залишилася у Харкові. Я вже подавалася на вакансії й знаходила хорошу роботу. Але з дитиною не можу. Безпека дитини — основний фактор, який не дає мені спокійно тут жити», — говорить вона.

Квартира в Харкові в Олександри є. Але для життя з дитиною їй потрібні безпечна школа, робота й можливість планувати хоча б найближчі кілька років.

«Хмарочос» зібрав дані про найбільш постраждалі райони Харкова й запитав міську владу, скільки людей там живе та що вже вдалося відновити. Про повсякденне життя і майбутнє цих районів ми поговорили з харків’янками та головою Urban Reform Олександрою Наріжною.

Пошкоджено понад 14 тисяч будівель

Про це міська рада повідомила у відповіді на запит «Хмарочоса». Серед них — 5 015 багатоквартирних і 5 605 приватних будинків, 265 адміністративних споруд, 95 медичних установ, 15 будинків культури, 131 заклад вищої, 133 — середньої та 115 — дошкільної освіти. Ще 2 896 об’єктів належать до комунальної, критичної, комерційної та інших видів інфраструктури.

Найбільше багатоповерхівок пошкоджено у Салтівському районі — 956. У Київському районі таких будинків 873, у Шевченківському — 748. Але адміністративні райони не збігаються з межами житлових масивів. Північна Салтівка, наприклад, розташована одразу у Салтівському та Київському районах. Тому з цих цифр не можна визначити, скільки будинків пошкоджено саме там.

Міська Стратегія розвитку Харкова до 2029 року називає найбільш постраждалими Північну Салтівку, П’ятихатки, Горизонт і Роганський житловий масив. Проте міська рада не надала окремих даних про кількість мешканців, пошкоджених і відновлених будинків у кожному з цих мікрорайонів. Немає й відкритого списку з адресами будинків, які планують ремонтувати або зносити.

Місто має лише зведену інформацію про 34 потенційно аварійно небезпечні об’єкти, які потребують часткового або повного демонтажу. Сімнадцять із них розташовані у Київському районі, сім — в Основ’янському, три — у Новобаварському, по два — у Холодногірському, Індустріальному й Салтівському, один — у Немишлянському. Однак за цим розподілом знову не можна зрозуміти, які саме будинки стоять у Північній Салтівці, П’ятихатках, Горизонті чи на Роганському масиві.

Скільки людей повернулося на Північну Салтівку?

Північна Салтівка розташована на північній околиці Харкова, неподалік від російського кордону. Навесні 2022 року її багатоповерхівки щодня обстрілювали з артилерії та реактивних систем.

За міською стратегією, тут пошкоджено близько 70% будівель. Це не означає, що 70% району повністю зруйновано. Частина будинків має вибиті вікна й пошкоджені фасади, інші потребують складного відновлення, а деякі вже не можна врятувати.

Навіть довоєнне населення Північної Салтівки різні джерела визначають по-різному. У медіа районом часто називають значно більшу частину Салтівського житлового масиву, тому трапляються оцінки у 200–300 тисяч мешканців. Дослідження п’яти мікрорайонів Північної Салтівки оцінює їхнє довоєнне населення приблизно у 70 тисяч людей. За моделлю авторів цього дослідження, у жовтні 2023 року тут могли жити близько десяти тисяч людей. Це розрахунок на основі кількох масивів геоданих, а не перепис. У травні 2025 року місцеві мешканці говорили Радіо Свобода, що до району повернулося близько 30% довоєнного населення. Міська влада актуальної оцінки не надала.

Два комунальні дитячі клуби тут не працюють. Приміщення «Норду» повністю зруйноване, «Ніку» закрили через безпекові ризики. Грошей на відновлення «Норду» поки не передбачили.

У місті загалом протягом 2022–2026 років відновили 50 закладів освіти, з них 13 за підтримки UNOPS, два коштом державної субвенції та 35 із місцевого бюджету. У відповіді редакції міська рада зазначила, що всі заклади освіти Харкова функціонують, але не уточнила режим їхньої роботи й не навела окремих даних для найбільш пошкоджених мікрорайонів.

Єдиного графіка ремонту пошкоджених будинків немає. У міській раді пояснили, що черговість залежить від ступеня руйнувань, результатів обстежень, можливості відновлення, готовності проєктної документації та наявності грошей.

Що планують будувати на Північній Салтівці?

У червні 2026 року міський голова Ігор Терехов презентував проєкт нового житлового комплексу на Північній Салтівці. Він має складатися з п’яти секцій на 237 квартир, підземного укриття на 900 людей, дитсадка, соціального житла та комерційних приміщень.

Під комплекс відвели 6,1 гектара на вулицях Метробудівників, 1 і 3, та Лесі Сердюка, 52. Пошкоджені будинки на цих ділянках планують знести. Орієнтовна вартість проєкту становить 35 мільйонів євро. Проєктно-кошторисну документацію мають завершити до кінця 2026 року, після чого місто планує шукати міжнародне фінансування.

«Хмарочос» уже писав про майстер-план Харкова та конкурс Kharkiv Housing Challenge. Конкурсні пропозиції передбачали заміну зруйнованих будинків і перегляд радянської моделі великого спального району. Архітектори та члени журі критикували обмежене технічне завдання, слабке розуміння локального контексту й брак діалогу з мешканцями.

Міська рада повідомила редакції, що громадських слухань із питань, про які ми запитували, не проводили. У відповіді немає й опису того, як до вибору ділянки та програми нового комплексу залучали власників квартир у будинках, які планують знести.

Поки новий квартал залишається проєктом, мешканці пошкоджених будинків досі не знають, чи відновлюватимуть їхнє житло. У травні міська влада повідомила про відновлення 3,8 тисячі об’єктів, зокрема 1,7 тисячі багатоповерхівок і 2,1 тисячі приватних будинків. Це загальні дані по Харкову, без розподілу за районами. Тож не зрозуміло скільки будинків відновили у найбільш зруйнованих мікрорайонах.

Із 2022 до 2025 року Харків витратив на відновлення житлової та соціальної інфраструктури 2,3 мільярда гривень. Трохи більше ніж 1,28 мільярда надійшло з міського бюджету, ще 1,025 мільярда — як державна субвенція. На 2026 рік запланували 688,4 мільйона гривень, але станом на 1 вересня фактично спрямували 287,1 мільйона з міського бюджету. Державна субвенція, передбачена на цей рік, на той момент не надійшла.

Що відбувається у П’ятихатках, на Горизонті та Роганському масиві?

П’ятихатки, Горизонт і Роганський житловий масив розташовані на околицях Харкова й зазнавали обстрілів із перших днів повномасштабного вторгнення. Міська стратегія відносить їх до найбільш пошкоджених територій, але окремих даних про населення, відновлені будинки та заклади у відповіді міської ради немає.

До П’ятихаток улітку 2026 року почали долітати FPV-дрони на оптоволокні. Мешканці розповідали Суспільному про атаки на автомобілі та про те, що дорогою додому доводиться ховатися під деревами. Частина автобусів перестала заїжджати до району, а людей із сусідніх селищ висаджували раніше. Родин із дітьми на вулицях поменшало. Тож навіть після ремонту будинку життя в районі не повернеться до звичного, поки транспорт не їздить за колишнім маршрутом, дорога на роботу залишається небезпечною, а дітей бояться відпускати надвір.

Точних даних про кількість мешканців Горизонту немає. У січні 2025 року міські служби повідомляли, що люди поступово повертаються до Горизонту й Сонячного. Про це, за їхніми словами, свідчили понад 150 встановлених контейнерів і близько 140 кубометрів сміття, які щодня вивозили з мікрорайонів. Проте за обсягом сміття неможливо визначити, скільки людей там живе, які будинки заселені, а які досі непридатні для проживання.

Ще менше відомо про Роганський житловий масив. У відкритих джерелах його нерідко плутають із Роганською територіальною громадою Харківського району, хоча це різні території. Тому дані про громаду не можна використовувати для опису міського масиву. Окремих даних про Роганський житловий масив у відповіді Харківської міської ради також немає.

Від чого залежить повернення до Харкова?

Станом на 5 жовтня 2026 року харків’яни подали 40 809 заяв на компенсацію за пошкоджене майно за програмою «єВідновлення». Позитивні рішення ухвалили за 25 313 заявами. Ще 6 193 заяви стосувалися знищеного житла, компенсацію погодили у 2 409 випадках.

Місто не надало цих даних окремо за мікрорайонами. Також невідомо, чи покрили виплати вартість ремонту, в якому населеному пункті та районі люди придбали нове житло та скільки отримувачів компенсації зараз живуть у Харкові.

Олександра, з історії якої починається цей текст, порівнює себе з «поламаною гілкою». За кордоном їй бракує родини, а в Харкові — безпеки для дитини.

Інша співрозмовниця «Хмарочоса» до повномасштабного вторгнення жила біля стадіону «Металіст». Після 24 лютого вона вивезла дітей у село під Харковом, а згодом повернулася до міста й оселилася на Павловому Полі. Тут залишалася її робота й колекція з десятків тисяч вінтажних прикрас, яку майже неможливо перевезти. Коли відновила роботу пошта, жінка знову почала продавати прикраси й продовжила волонтерити.

«Ми пристосувалися до відключень світла, перебоїв з опаленням, прильотів і повітряних тривог. Це стало повсякденням. Неможливо звикнути до втрати близьких і до того, що людина, з якою ти спілкуєшся, одного дня може просто зникнути», — говорить вона.

Тимчасово виїхати жінка готова лише на зиму, якщо в місті не буде опалення. Назавжди залишити Харків вона погодилася б у разі загрози окупації.

Олександра має квартиру в Харкові, але боїться залишатися тут із дитиною. Іншу жінку тримають у місті робота, навчання дітей і близькі. Стан квартири не визначив рішення жодної з них.

Як планувати район, якщо населення невідоме

Навесні 2026 року Urban Reform дослідив, як війна змінила центр Харкова. Команда аналізувала міський простір, проводила польові дослідження та інтерв’ю, а також опитала онлайн 1 025 харків’ян. До повномасштабного вторгнення 55% учасників бували в центрі щодня або кілька разів на тиждень, тепер — 35%. Найчастіше люди пояснювали це небезпекою обстрілів і браком укриттів.

Дослідження не охоплювало Північну Салтівку, П’ятихатки та Горизонт, тож його результати не можна переносити на весь Харків. Жінки становили 69% опитаних, молодь була представлена краще, ніж люди старше 60 років, маломобільні мешканці та люди з низькими доходами. В опитуванні також бракувало харків’ян, які виїхали з міста.

За словами голови Urban Reform Олександри Наріжної, для пошкоджених районів потрібне окреме дослідження. Якщо в центрі команда зосереджувалася на публічних просторах і міських функціях, то на Північній Салтівці розмову треба вести про втрачене житл, втраченого майна та умов, за яких люди готові повернутися.

«Якщо ми не знаємо, скільки людей повернеться, план має працювати і для меншого, і для більшого населення», — пояснює Наріжна.

Спершу потрібно опитати тих, хто живе в районі зараз, і тих, хто виїхав. Місту потрібно знати, скільки людей планують повернутися і що їх зупиняє. Окремо варто позначити місця, якими мешканці користуються щодня: школи, амбулаторії, зупинки, магазини та укриття. Їх Наріжна пропонує відновлювати першими, а не розподіляти ресурси рівномірно по всьому району.

Наріжна називає такий підхід «контрольованим згортанням». Якщо населення району скоротилося, місто певний час не зможе однаково утримувати всю його територію. Послуги доведеться зосередити там, де живуть люди, а згодом розширювати, якщо мешканці повертатимуться.

Не кожній пошкодженій будівлі обов’язково повертати попередню функцію. Перед реконструкцією, вважає Наріжна, потрібно з’ясувати, чи буде нею кому користуватися, наскільки безпечним буде відновлення і чи зможе місто утримувати об’єкт через десять років. На місці будинків, які вирішать не відбудовувати, можуть з’явитися парки, сади або громадські простори. Інші споруди можна пристосувати до нових потреб району.

Як залучити тих, хто залишився, і тих, хто виїхав?

Онлайн-опитування найчастіше проходять активні користувачі соцмереж. Люди старшого віку, маломобільні мешканці та родини з низькими доходами беруть участь у них рідше. Тому, за словами Наріжної, розмови потрібно проводити також у дворах, школах і бібліотеках, залучаючи ОСББ та місцеві ініціативи.

Із мешканцями, які виїхали з Харкова, можна спілкуватися онлайн. Їх варто питати не лише про вигляд майбутнього району, а й про житло, роботу, навчання дітей і безпеку щоденних маршрутів. Наріжна наголошує, що така розмова не може бути одноразовою: люди мають бачити, які рішення змінилися після їхніх відповідей.

Після Асамблеї спільного майбутнього, яка відбулася 13 вересня, Urban Reform готує документ із пріоритетами й відповідальними за виконання. У ній взяли участь понад 50 представників громадських організацій, бізнесу, культури, освіти та експертного середовища. Серед пропозицій — безпечні зелені маршрути, мобільні послуги, тимчасове використання порожніх ділянок і нові функції для відновлених будівель. Ці ідеї ще не затверджені. Їх пропонують перевіряти короткими циклами, а потім продовжувати, змінювати або зупиняти.

Тим, чиї будинки планують знести, потрібна не лише візуалізація майбутнього кварталу. Люди мають знати, чи зможуть отримати в ньому квартиру, де житимуть під час будівництва, коли воно почнеться і що запропонує місто, якщо грошей на проєкт не знайдуть.

Що буде з конкретними будинками?

У Харкова є стратегія розвитку, програми відновлення й проєкт нового кварталу на Північній Салтівці. Але мешканець пошкодженого будинку досі не може перевірити у відкритому доступі, чи ремонтуватимуть його дім, чи знесуть і коли це станеться.

Міська рада не надала актуальних даних про населення Північної Салтівки, П’ятихаток, Горизонту та Роганського масиву. Немає й списку пошкоджених будинків із рішеннями, строками та джерелами фінансування. За таких умов складно визначити, де першими відновлювати школи, амбулаторії, транспорт і соціальні послуги.

На Північній Салтівці планують п’ять нових житлових секцій, але місто поки не пояснило, хто зможе отримати там квартиру й де люди житимуть до завершення будівництва. Харків уже рахує пошкоджені будівлі та витрачені на ремонт кошти. Тепер потрібні відповіді по конкретних адресах і розмова з людьми, які там жили. Інакше нові будинки можуть з’явитися раніше, ніж стане зрозуміло, хто і на яких умовах зможе в них оселитися.