Які країни Європи втрачають найбільше грошей через страйки?

Найдорожче серед країн Європи один день страйку обходиться економіці Німеччини. Однак на практиці картина втрат інакша, бо залежить від характеру страйків і їхньої частоти, повідомляє Euronews.

Сьогодні в Іспанії заплановано 24-годинний всезагальний страйк, який скликали дві найбільші профспілки країни: Comisiones Obreras і Unión General de Trabajadores. Востаннє такий всеохопний страйк відбувся у 2012 році. Зараз іспанці незадоволені вартістю базових потреб: непідйомною вартістю оренди, за якою не встигають зарплати, а також роботою громадських сервісів, тобто тими проблемами, які призвели до протестів і заворушень у Франції, Італії та Бельгії.

У Франції національний страйк проти вартості життя пройшов 5 листопада. Італія готується зупинитися 20 листопада, а бельгійські профспілки погрожують страйком 23 листопада.

2025 рік, згідно з даними Європейського інституту профспілок ETUI, відзначився наймасштабнішими страйками з 1991 року.

Видання порівняло вартість одного дня страйку для економіки за припущенням, що роботу припиняє кожен п’ятий працівник. Валовий внутрішній продукт розділили на 365, щоб отримати показник виробництва за один день, потім поділили ще на п’ять, припускаючи, що втрачається приблизно п’ята частина денного обсягу виробництва.

Виходить, що найбільше втрачає найбільша економіка Європи, Німеччина — 2,5 мільярда євро за один лише день страйку. Далі йде Франція, який всезагальний страйк може коштувати приблизно 1,2 мільярда. За нею — Італія, Іспанія й Туреччина.

Це, звісно, орієнтовні показники, адже вплив страйку рідко розподіляється рівномірно: зазвичай зупиняється транспорт, навчання у школах і робота державних послуг, у той час, як багато заводів і офісів продовжують роботу.

Крім того, страйк — це не пожежа, яка знищує матеріальні цінності. Вантажі все одно відправляють, візити до лікарів переносять на інший час, а заводи наступного тижня просто відпрацьовують додаткову зміну.

Тож справжні оцінки втрат від страйку не такі похмурі, як абстрактні прогнози. Франція є найкращим прикладом для аналізу, оскільки тамтешні статистичні служби вже неодноразово це підраховували. Так, страйки проти пенсійної реформи в березні та квітні 2023 року знизили темпи економічного зростання країни в першому кварталі приблизно на 0,1%. Водночас у другому кварталі було зафіксовано «наздоганяюче» зростання приблизно на 0,1% Іншими словами, більша частина втраченої економічної активності відновилася протягом трьох місяців.

Іспанія вимірює кількість людей, які страйкують, у незвичний спосіб: за споживанням електроенергії. Під час загального страйку в листопаді 2012 року попит на електроенергію вранці був на 11,4% нижчим за звичний рівень. Під час страйку в березні того ж року падіння становило 15,4%.

Деякі втрати, втім є безповоротними: страйкарі втрачають заробіток за день; уряди втрачають податкові надходження; авіакомпанії та готелі не можуть повернути вже скасований рейс або заднім числом заповнити порожній номер.

У 2025 році Бельгія втратила 1,3 мільйона робочих днів — тобто 313 днів у розрахунку на кожну тисячу працівників. Це перевершило попередній рекорд 1993 року. Бельгія вважається однією з найбільш «страйкових» країн Європи. Країна має високий рівень профспілкового членства: близько 50% працівників входять до профспілок. Тож страйки зазвичай охоплюють великі сектори (транспорт, державні установи, аеропорти) і мають загальнонаціональний масштаб, суттєво паралізуючи країну.

У Німеччині, економіка якої майже в сім разів більша за бельгійську, у 2025 році було втрачено вдвічі менше: близько 645 тисяч робочих днів.

Втрати від одного дня страйку можна швидко компенсувати, але страйки, що відбуваються щомісяця, завдають економіці тривалої шкоди.