Населення планети зростає, місця для роботи, життя і відпочинку стає все менше, а стандартне житло постійно дорожчає. «Хмарочос» розповідає про нестандартні види сучасного житла, якими все частіше цікавляться містяни.

Мобільна капсула

Ще у 2015 році словацька архітектурна студія Nice Architects розробила проект пересувного розумного будинку.    

Зовні він нагадує яйцеподібну капсулу, загальною площею вісім квадратних метрів. Всередині є двоспальне ліжко, обідній стіл, сховище для речей, компактні кухня, туалет й душова кабіна.

Будинок є  енергоефективним й автономним. Він оснащений системою збору та фільтрації дощової води і роси, на даху розміщені вітряк і сонячні батареї. Розробники запевняють, що їх потужності вистачить навіть на зарядку електромобіля. Також вони обіцяють, що капсулу буде зручно транспортувати — вона переміщуватиметься на колесах й буде обладнана додатковими гачками для причепів та підйомних кранів.   

Наприкінці року планують випустити перші 50 пілотних капсул. Замовити їх можна вже зараз. Ціна одного такого будинку складає близько 80 тисяч доларів.

Будинок-човен

У 1905 році у Сіетлі (США) з’явився житловий будинок на плавучій платформі. Під час Великої депресії у 1930-ті роки їх налічувалося декілька тисяч по всій країні. Плавучі будинки, які збирали з підручних матеріалів, ставали новою домівкою для зубожілих американських родин.

Схожа ситуація була у післявоєнному Амстердамі: доступного житла у місті — обмаль, попит на квартири значно перевищує пропозицію. І тут на продаж виставлять списані після війни вантажні кораблі. Їх амстердамці охоче купували. Вони могли дешево селитися у центрі міста, пришвартувавши свій плавбудинок уздовж каналу. Існував ще один приємний бонус: власники житлових кораблів не мали сплачувати податок на землю.  

Сьогодні хаусботи (houseboat) вважаються престижною нерухомістю. Середня ціна за такий будинок в Амстердамі — 200 тисяч євро, а нідерландські закони строго регулюють їхній зовнішній вигляд. Нові власники не можуть змінювати вікна, фарбувати фасади та навіть швартувати будинок в іншому місці — це можливо лише за згоди власника іншого плавучого будинку. Відтак кожен нідерландський хаусбот має офіційно закріплене місце стоянки, а власник оплачує його швартовку і технічне обслуговування (зокрема, регулярне очищення днища будинку вiд iржi).

Плавучі будинки вельми популярні й у США, Скандинавії, Німеччині та Франції (знаменитий французький кіноактор П’єр Рішар  десять років прожив у власній баржі, дрейфуючи Сеною). За даними видання The Telegraph, у будинках на воді живе 33 тисячі британців.

Будинок на воді — це плавзасіб, який може переміщатися із швидкістю приблизно 20 км/год. Його не можна реєструвати як нерухомiсть, відповідно, у нього немає і поштової адреси. Зате все у ньому передбачено для того, щоб будь-якої миті відправитись у вільне плавання: резервуари для питної води і палива, власна каналізаційна система, компактна електростанція або сонячні батареї. Втім, якщо власник хаусботу вирішить кинути десь якоря, будинок можна під’єднати і до берегових комунікацій.

Планування такого будинку залежить від замовника: як правило, у ній один або два поверхи, житлові кімнати, невелика кухня, санвузол і тераса із панорамним видом на водні простори. Розробники плавучих будинків часто пропонують покупцям окремі модулі, які можна прибудовувати до свої човнів.     

До речі, будинки на воді проектувалися і у Києві для платформи ІЗОЛЯЦІЯ (https://hmarochos.kiev.ua/2017/06/01/voskresla-promzona-yakim-mozhe-stati-noviy-industrialniy-podil/).

Доступний контейнер

У 1956 році американський бізнесмен Малкольм Маклін випускає перші металеві вантажні контейнери. Його винахід змінив не лише світову торгівлю. Під час В’єтнамської війни американські солдати використовують контейнери як тимчасове помешкання, а у 1987 році архітектор Філіп Кларк придумав перетворити їх на постійне житло.

З того часу вантажні бокси почали все частіше облаштовувати як помешкання. У Нідерландах, Англії і Франції з контейнерів зводили студентські гуртожитки (так, у 2010 році там проживали 15% амстердамських студентів). У 2013 році ванкуверський муніципалітет збудував житло для малозабезпечених містян на 12 квартир-контейнерів. А ще у 2004 році житловий будинок з трьох морських контейнерів був збудований у Харкові (архітектори —  Сергій Борисенко і Олег Дроздов).

В чому секрет такої популярності? Перш за все, у дешевизні. Американець Петр де Марія, засновник архітектурної компанії Logical Homes, каже, що зведення контейнерного житла потребує лише 5% матеріалів, які витрачаються на будівництво звичайного будинку. Коштують такі будівельні роботи на 30% дешевше, а оренда контейнеру обійдеться удвічі менше, ніж міської квартири.

Будівництво відбувається швидко: старі вантажні бокси, виготовлені з металу, очищають, ремонтують, утеплюють та підключають до комунікацій. Фактично, мова йде про дешеве, екологічно безпечне і швидке вирішення житлового питання. Тому із кожним роком до такого житла заселяється все більше людей, яким не по кишені купувати або орендувати звичну квартиру.

Площа кожного контейнера складає від 25 до 30 кв.м. Контейнер-студія — компактно організоване помешкання. Крім житлової зони, тут є  кухня, вбиральня, душова і невеликий балкон. У контейнерах роблять великі панорамні вікна, підключаю wi-fi, проводять централізоване опалення та оснащують їх бойлерами. На даху розміщують дренажну систему для дощової води.

Як правило, такі помешкання зводяться на орендованій землі. Коли добігає кінця термін оренди, контейнер легко розібрати та перевезти до іншого місця.

У США перероблення контейнерів на житло стало доволі успішним бізнесом.

Гарантія служби таких боксів — 25 років, а ціни на них коливаються від сорока тисяч доларів до майже півмільйона.

Безпечна землянка

Напівзаглиблені будинки з дерновим дахом будували у Скандинавії ще з IX століття. Вони проіснували до 1970-х років. Тоді на зміну прийшли сучасні будівельні матеріали і технології. Тепер підземні будинки, також відомі як землянки, стають все більш популярними у Європі та США.

У Європі перші будинки під землею почав проектувати швейцарський зодчий Петер Ветш, любитель природи і прихильник ландшафтного напряму в архітектурі. Неофіційне гасло, яким він керувався: «Пристосуватися до природи, а не підкорювати її».

Це екологічна архітектура, яка прагне максимально зберегти навколишню природу: мінімальне втручання в навколишній ландшафт і всебічне використання його особливостей. Тепер землянки почали вбудовувати у пагорби, а їхні фасади стали повторювати природні контури схилів. Архітектори також перестали зводити землянки на рівнинах або біля водойм, щоб уникнути надмірної вологості.  

Товсті гідроізольовані стіни і зелений дах створюють у будинку затишний мікроклімат: влітку тут прохолодно, а взимку — тепло. Дернова покрівля слугує захисним шаром, який зберігає землянку від дощу, вітру та низьких температур. Підлога у землянках утеплена, для ванних кімнат передбачені світові люки, вікна — великі і панорамні.

У будинках під землею нема протягів, сучасні матеріали надійно захищають будинок від шумів. Їх часто обирають не лише через комфортність, але й через підвищену безпеку — підземні будинки не вразливі до землетрусів й ураганів, пожежестійкі, а при великому заглибленні там можна рятуватися навіть від бомбардувань.