Squat 17b – це міський ініціативний проект, який вже три роки є сезонним кафе, місцем зустрічей і численних екскурсій за адресою вул. Терещенківська, 17в.

У жовтні 2016 року представники КП «Київжитлоспецексплуатація» перекрили простір двору парканом, щоб реконструювати аварійний будинок під номером 17г, який знаходиться на території Сквоту. Проте ніяких робіт зі зміцнення будівлі проведено не було, а величезний паркан лише розділив місце, де раніше відпочивали кияни. ГО «Сквот 17б» у травні 2017 року зареєструвала онлайн-петицію, щоб орендувати аварійну будівлю у міста та відремонтувати її власними силами.

Тетяна Капустинська поговорила із засновниками та ідеологами київського кафе Squat 17b Yard Cafe – Мирославом і Дар’єю Крижами про те, як зміниться заклад найближчим часом.

Ви збирали підписи під петицією, щоб взяти в оренду аварійну будівлю і реконструювати її. Як із цим справи?

Петиція зібрала близько 4500 голосів з потрібних 10 000. На момент, коли вона формувалася, ми не знали деяких нюансів (наприклад, що аварійні приміщення не віддаються в оренду). Наразі відомо, що аварійний будинок передано на баланс музею Ханенків, а, отже, усі подальші роботи з реконструкції будуть робитися відповідно до планів, які розробляються для музею архітектурними бюро.

Сама петиція, попри все, нам дуже допомогла. Ти заходиш в будь-яке місце в Києві, до тебе обов’язково хтось підходить і питає: «А як там паркан і будинок? Я, до речі, підписав/ла і всіх прошу!» І так щодня. Це дуже надихнуло. Велика кількість людей дізналася про нас, безліч – пропонували свою допомогу. Друзі писали великі пости у Facebook, робили банери та плакати, і просто приходили кожного дня до Сквоту, щоб підтримати і дати зрозуміти: з парканом чи без, це місце цінне.

Про нас та петицію написали різні ЗМІ, всі це створило резонанс. Після чого на проблему звернули увагу в мерії, й у нас відбувся діалог з чиновниками.  

Як зараз ви домовляєтесь з власником будинку щодо оренди приміщення?

У вересні ми викупили другий поверх неаварійного будинку – 17в. Наші стосунки з власником першого поверху (КМДА) у юридичній площині називаються «спільно-сумісна власність». Балансоутримувачем аварійного будинку 17г є музей. З ними у нас добро-сусідські стосунки, нам цікава подальша доля аварійного будинку як такого, що рано чи пізно стане загрозою, як для музею, так і сквоту.

Що будете робити з парканом, який ви встигли переробити на барну стійку?

Паркан мають демонтувати після завершення усіх робіт з реконструкції будинку під номером 17г. Не думаємо, що зараз – це фінальна стадія того, як виглядає Сквот та подвір’я. Ми підгодовуємо свою фантазію образами та ідеями з усього світу, цікавимося альтернативними просторами (сквотами, комунами, ruined барами, контркультурними кластерами), читаємо про цікаві кейси з переосмислення просторів. Нещодавно вразив проект Влада Троїцького Arq Squat в рамках Гогольфесту. Це – унікальний приклад того, як сенс закладається в структуру, яка ось-ось зникне і стане відсутньою.

Паркан – це виклик. Працюй з тим, що маєш. Якщо ти розумієш, що все не безнадійно, що ти можеш з цим щось зробити, ти береш і робиш.

Розкажіть про майбутнє відкриття Сквоту – коли, що буде у меню, як з цінами, який формат?

Якщо до літа ремонтні роботи не розпочнуться, ми працюватимемо в такому ж режимі, як і минулоріч. Така сама довжелезна барна стійка, той самий формат pop-up та speakeasy. Це те, що потрібно людям в нашому місті. Це те, що потрібно нам. Щоб люди в нашому просторі надихалися, знайомилися, тусувалися разом.

Якщо розпочнуться роботи з реконструкції будинків 17г-15а, то ми, безперечно, поставимо на паузу роботу кав’ярні, адже під час ремонту там буде небезпечно знаходитися. Сквот як будинок продовжить існувати, на нього це не впливає. Але подвір’я в будь-якому випадку зазнає змін. Ми за те, щоб, зрештою, паркан зник, аварійний будинок знесли і всім стало легше.

Дуже хочеться більшої площі, більше зелені, більше світла. Сподіваємося, що під час ремонтів не зазнає шкоди оцтове дерево та дикий виноград, який заплітає двір. Це дуже важливо, без рослин це місце втратить свою ідею – маленької зеленої оази в центрі міста.

Ми надихаємось і беремо приклад з наших друзів, ГО «Самосад», які з пустиря на Подолі зробили зелений простір. Можливо, звернемося до них за консультацією і допомогою. Хочеться, щоб місце знову стало важливим культурним вузлом міста. Нетворкінги, воркшопи, живопис, концерти, джеми, лекції – без цього в сквоті сумно. Він завжди був таким і це те, до чого ми прагнемо.

Цей сквот – інший простір, територія певної свободи й інакшого формату мислення.Це те місце, де все інакше – вихід за стереотип.

Фото: Євгенія Романюк