Русанівка є першим житловим масивом Києва, зведеним на намивних пісках. Будівництво цього району розпочалось у 1960-ті. Дослідник Олександр Михайлик розповідає, що було на місці району до його побудови та хто жив на першому штучному острові Києва.

У фотопутівнику «Київ. Що? Де? Як?» 1980 року про неї писали: «Русанівський житловий масив оперезаний з одного боку широкою стрічкою Славутича, з другого – каналом, через який перекинуті ажурні мости. В канал не заходять моторні судна. Русанівський масив – один з найкращих у Києві. Його недарма називають “київською Венецією”. Ця частина міста з її бульварами, скверами справляє особливе враження. Вечорами, коли на каналі починають бити фонтани, навіть звиклі до цього видовища жителі не приховують свого захоплення».

Піски та озера

Вважається, що назва «Русанівка» походить від прізвища Сави Русановича, землі якого у XVI столітті межували з володіннями Микільського монастиря. Можливо, ще раніше Русанович був власником і тих земель, де нині лежить масив Русанівка. Проте сама місцевість завжди була незаселеною з огляду на близькість річки та часті повені. Тут були заплавні луки та сіножаті.

На картах XVIII-ХІХ ст. зустрічається озеро Русанів, рукав Русанівка, Русанівська протока (остання утворилася внаслідок сильної повені 1877 року – доти на її місці був ланцюжок озер). У північній частині сучасного Русанівського каналу існувало озеро Святище (Святе), що також позначалося на картах.

У південній частині сучасного каналу утворилось озеро. Це сталось після повені 1931 року та прокладання лівобережного Наводницького шосе, насип якого міг відокремити північний окрайок озера Тельбін, яке у той час сягало аж цієї точки.

Читайте також: Новітня історія Києва у мапах, діаграмах та фотографіях

Через часті повені ця територія тривалий час не була перспективною для забудови. Генеральний план розвитку Лівобережжя 1935 року передбачав облаштування на місці майбутніх масивів Русанівка та Березняки промислових причалів, затонів для зимової стоянки кораблів та пристаней для пасажирських суден. Проте Друга світова війна завадила реалізації задумів. Німецька аерофотозйомка 1943 року зафіксувала на місці майбутнього масиву лише піски, заплавні луки та озера.

Фото: pastvu.com

Забудова місцевості стала можливою лише на початку шістдесятих років, з появою нових методів будівництва. Зведення масиву було заплановане 1960 року. Автори книги «Киев. Архитектурно-исторический очерк» М. Шулькевич та Т. Дмитренко пояснювали вибір місця так: «Враховуючи вимоги компактності нової території, містобудівники Києва прагнули при розміщенні нових житлових масивів обирати вільні ділянки, що вклинювалися між чинною забудовою». Власне, причина була не лише у забудові доти вільних прибережних зон, а й і у появі методів гідронамиву. Це мало б оберігати масиви від повені. Адже на той час ще не існувало ані Київського, ані Канівського водосховищ, тож рівень води у Дніпрі не регулювався.

Нові технології

У 1960–1961 роках вперше в історії міста було здійснено гідронамив території для підготовки забудови Русанівського житлового масиву. Це був перший житловий масив у тодішньому СРСР, який спорудили на штучному острові. Його територію було намито на 3-5 м до незатоплюваних відміток. Загалом використали на це 6,3 млн. куб. м ґрунту. Навколо масиву, частково на місці старих озер, було прокладено обвідний канал. Зведення житла розпочали після комплексної підготовки території: розпланування вулиць та проїздів, будівництва інженерних споруд і комунікацій. Проектування забудови здійснили архітектори Г.Кульчицький та В.Ладний.

Загальна площа острова склала 180,49 га (включно з обвідним каналом, кварталом комунально-господарчого призначення та прибережного парку). Площа житлової забудови складає 130 га. Зелені насадження разом з каналом займають 41% площі масиву.

Територія масиву чітко розділена бульварами на три мікрорайони. Була ідея прокласти масивом канали, які б розділяли три мікрорайони, однак вона не була реалізована.

Кожен мікрорайон споруджено як цілісний комплекс з мережею культурно-побутових та дитячих закладів.

На початку 1963 року було заселено перші будинки Русанівки. Загалом забудова масиву змішана 9, 16 та 17-поверхова. Русанівська набережна, протяжністю 1,6 км, забудована здебільшого протяжними дев’ятиповерхівками. 16-поверхівки з дахами-галочками, збудовані між ними, були покликані підкреслити фасадну лінію масиву з боку Дніпра.

Фото: pastvu.com

Початок бульвару Олексія Давидова (нині Ігоря Шамо) було акцентовано двома 16-поверховими житловими будинками, спорудженими у 1968-1970 роках. У 1967-1969 роках на бульварі Олексія Давидова (нині Ігоря Шамо) було споруджено перший у Києві 17-поверховий будинок з прокатних залізобетонних панелей. Поряд з ним було споруджено інший такий самий будинок. Це унікальні для Києва будівлі «на ніжках», таких у місті лише чотири. В основу будинку забито 859 паль довжиною 8-10 м. Дім вагою 52 тис. тонн спирається на 40 залізобетонних рам-ніг. У будинку 384 квартири.

Читайте також: Дарницьке соцмісто: як артилерійський полігон перетворювали на «рай для робітників»

Іншою архітектурною домінантою Русанівки є готель «Славутич». Його споруджено у 1966-1972 роках. Готель має форму розгорнутої книги – «сторінки» і є першою у Києві 16-поверховою будівлею такої конфігурації. На перших поверхах від початку розмістилися ресторан «Славутич» (1972 рік), кафе, бар, їдальня, кінотеатр, перукарня, відділення зв’язку та інші об’єкти. На решті 14 поверхах були 515 номерів. У 2017 році готель закрили, а нині триває реконструкція будівлі.

Особлива увага на Русанівці була приділена облаштуванню каналу, а у сімдесятих на ньому було встановлено 24 фонтани. Ці фонтани працюють і сьогодні, вони були відновлені у 2016 році після тривалої перерви.

Зразковий мікрорайон

Наприкінці сімдесятих на Русанівці жили близько 44 тис. осіб. Загальний житловий фонд складав 600 тисяч кв м. Забудову масиву завершили у 1974 році. Цікаво, що Русанівку після завершення основного масиву майже не забудовували. Фактично, у наш час це один із небагатьох житлових районів Києва, на якому не здійснюється нове висотне будівництво – тут було зведено лише один новий будинок. Тобто архітектурний ансамбль зберігається таким, яким його запланували радянські архітектори.

Фото: pastvu.com

Важливо також, що тут встигли побудувати всю соціальну та побутову інфраструктуру, яка потрібна для життя. Це характерно далеко не для всіх радянських мікрорайонів у місті – часто лише встигали виконувати план будівництва житлових будинків, а от інфраструктурні об’єкти, які були у проектах, так і залишались пустирами. На Русанівці ж збудували багато освітніх закладів. У мікрорайоні, обмеженому вулицею Ентузіастів та бульваром Олексія Давидова (нині Ігоря Шамо) – є три школи  та п’ять дитячих садків (на 36 наявних житлових будинків), у двох мікрорайонах, обмежених вулицею Ентузіастів, Русанівською набережною та Русанівським бульваром, розташовано по школі та два дитячих садки на кожен мікрорайон.

На острові працювали кафе «Дніпрові зорі» та «Чебуречна», ресторан «Славутич»,  були гастрономи, фруктові, овочеві, кулінарні магазини, книгарня, галантерейна крамниця та магазин канцтоварів, а також будинок побуту. Усі крамниці розташовувались на перших поверхах житлових будинків. Найбільшим магазином був гастроном «Славутич», площею 1680 кв м. А в кінці 1980-х на Русанівці розташувався магазин, в якому продавали дитячі візки заводу ім. Антонова. За цим товаром, згідно зі спогадами місцевих мешканців, вишиковувались великі черги.

У 1968 році на Русанівці відкрився кінотеатр «Краків». Будівлю звели за типовим проектом кінотеатрів на 800 місць, розробленому для всього СРСР. Також діяв кінотеатр «Славутич». Це був єдиний у Києві прибудований кінотеатр – його спеціально звели поряд з однойменним готелем.

Фото: pastvu.com

На Русанівці у різний час мешкало багато видатних діячів культури – журналіст Сергій Набока, письменник Юрій Покальчук. Також тут пройшли дитячі та юнацькі роки відомого актора Олексія Горбунова. Голівудська акторка Мілла Йовович жила тут з мамою, теж акторкою, та ходила у місцевий дитячий садок. У будинку навпроти жив відомий радянський кіноактор Леонід Биков, про якого згадують, що він ходив рибалити на Русанівський канал. Справа в тому, що район від початку заселявся інтелігенцією – викладачами вищих навчальних закладів, науковцями, діячами культури та мистецтва – артистами, музикантами, письменниками. Тут було споруджено і ряд кооперативних будинків

Читайте також: Київська Нова Забудова: від солдатських хатинок – до фешенебельних кварталів

«Острівна» географія зробила Русанівку певною мірою відокремленою від інших місцевостей міста. Єдина транзитна магістраль – Русанівська набережна, решта вулиць місцеві. На Русанівці доволі сильний «місцевий патріотизм» – жителі цінують та люблять свій масив, тому ладні відстоювати його інтереси. Пригадується спроба будівництва на Русанівці у 2005 році, коли місцеві мешканці відстояли земельну ділянку, яку вже встигли відгородити парканом.

Русанівка так і залишилася єдиним у своєму роді масивом-островом у Києві та досі ціниться своїми жителями, хоча за майже 60 років існування будинки перебувають не в найкращому стані.