Під час передвиборчої дискусії про реформу місцевого самоврядування у столиці обговорили перспективи повернення районних рад у Києві, їх функції, розподіл повноважень між мером та КМДА, а також можливості створення київської агломерації. 

До дискусії долучилися кандидати по мажоритарці у Києві Ганна Бондар, Сергій Гусовський, Людмила Буймістер та Вікторія Пташник. «Ми запрошували тих кандидатів, хто згадував про децентралізацію у програмі та має шанси бути обраними. Серед них за три дні до виборів погодилося прийти небагато», – уточнюють представники аналітичного центру CEDOS, які організовували дискусію. «Хмарочос» занотував основні тези учасників обговорення.

Читайте також: Київські мажоритарники: хто балотується у Верховну Раду в столиці? (біографії, корисні посилання)

Ганна Бондар

220 округ, кандидатка від партії «Слуга народу»

Я маю досвід роботи в КМДА, і можу сказати, що виконання державної та міської функції часом суперечать одна одній. Для того, щоб мати якісне місцеве самоврядування, нам потрібен власний виконавчий орган. Дискусійним є питання, чи може мер, обраний киянами, очолювати цей виконавчий орган. Якщо ні – він повинен мати право призначати його очільника. Державна адміністрація може існувати в форматі невеликого офісу, який представлятиме інтереси держави на місцях. 

Я вважаю, що Києву потрібні районні ради. Стосовно територіального поділу: зараз до Подільського району входить старий Поділ, Виноградар, промзона, Вітряні гори тощо. Проблеми цих територій та їх вирішення дуже різні, часом протилежні. Тому межі районів треба змінити з урахуванням кількох факторів: кількості населення (спроможна громада – це від 40 до 70 тисяч жителів), міської тканини (приватна забудова відрізняється від багатоповерхової), природного ландшафту та історичних місцевостей. Важливо також не забирати у районів території, на яких вони можуть потенційно розвиватися. 

До повноважень районних рад може відійти, наприклад, створення детальних планів територій, адже саме вони зможуть забезпечити якісну партиципації. А питання генплану та зонінгу варто вирішуватися на рівні міста.

У дослідженні Світового банку за 2015 рік видно, що Київ – це вже фактично агломерація. Саме міські агломерації мають шанс на розвиток, тому нам, можна сказати, пощастило. Проте зараз існує дуже мало взаємодій між нами та навколишніми містечками. Вони повинні бути законодавчо врегульовані, важливо чітко визначити межі Великого Києва. Населеним пунктам в агломерації не обов’язково ставати одним цілим, але їм варто працювати спільно. 

Щоб дійти згоди у цих питаннях, повинен існувати публічний дискурс, і добре, що перед виборами він активізувався. Але важливим є також освітній процес: якщо ви знаєте, як приймаються рішення у місті, розкажіть про це своїм сусідам. І тоді цей дискурс буде більш предметним. 

Сергій Гусовський

212 округ, самовисування

Самоврядування у Києві є спотвореним. З 2010 року, коли були скасовані районні ради, в столиці є лише один представницький орган – Київрада, де один депутат представляє близько 25 тисяч жителів. Крім того, виконавчий орган має подвійне підпорядкування: з одного боку, він виконує рішення КМР, з іншого – голову КМДА, як і голів районних державних адміністрацій, призначає президент. Тому кияни стають заручниками політичних ігор. Очільник міста та районів повинні обиратися та звітувати перед киянами, а не кимось ззовні. 

Повертати районні ради потрібно, і всі компетенції, що можуть бути реалізовані на цьому рівні мають відійти до них. Я вважаю, що районів має бути більше. Крім того, важливими є мікрорайони: Татарка, Нивки, ДВРЗ тощо. Можливо, нам варто слідувати прикладу Берліну з трирівневою системою, де ради є і на рівні міста, і в районах, і в мікрорайонах. За наявності райрад варто скоротити кількість депутатів Київської міської ради. 

Разом з тим, районні ради – це дискусійне питання. До них потрібно буде обрати більш ніж 500 депутатів, важливо, щоб це були досвідчені фахівці. До першої каденції буде прикута велика увага, і за наявності помилок легко буде заявити, що ці ради не потрібні. Тому варто йти еволюційним шляхом та добре спланувати поступову передачу повноважень. Крім того, є інфраструктурні питання, наприклад транспорт та забезпечення теплом, які не можуть бути передані у райони. 

Об’єднання Києва та навколишніх населених пунктів повинно регулюватися законом і бути виключно добровільним. Ринкові інструменти спрацюють краще ніж примус. У агломерації буде спільне фінансування великих інфраструктурних об’єктів, а тому ті, хто приєднаються до неї, будуть мати пільги на їх використання. Наприклад, Бориспіль міг би користуватися Бортницькою станцією аерації. 

Людмила Буймістер

223 округ, кандидатка від партії «Слуга народу»

Ми всі постійно буваємо у центрі міста та бачимо, у якому жахливому стані воно знаходиться. Проблеми не вирішуються роками, тому я хочу винести цю дискусію не на рівень Київради, а вище. Нам потрібна сильна група у Верховній Раді. Київська міська рада працює зараз дуже неефективно, ці 120 депутатів не представляють інтереси своїх виборців. 

Я підтримую повернення районних рад. Депутати повинні бути ближчими до людей, а ті мати можливість контролювати обранців. Дієвим механізмом може стати мораторій на забудову: так люди самі вирішуватимуть, парк чи офісний центр їм потрібен. Я також за повернення районним радам бюджетів: маючи кошти, щоб дбати про те, що їх оточує, громади матимуть вплив. 

Я довгий час працювала у Гданську. Міська рада там займалася переважно політичним та дипломатичним представництвом. Ще у 2002 році вони відкрили представництво у Брюселі, що дозволило залучити чимало грантів та інвестицій на розвиток міста. Саме цим повинні займатися органи на рівні міста, а інфраструктурними питаннями опікуватися районні ради.  

Київ не є ізольованим містом, щодня сюди на роботу приїздить дуже багато людей, які живуть за його межами. Крім того, столиця дуже швидко росте. Тому об’єднання в агломерацію зі чіткою стратегією розвитку та спільне вирішення питань транспорту та енергетичного забезпечення має сенс. Але зі збільшенням території, більш помітними ставатимуть проблеми, наприклад, хижацька, ненормована забудова. Нам потрібно накласти мораторій на забудову до розробки плану з розвитку, і вже коли він почне впроваджуватися – робити кроки до об’єднання. 

Реформа децентралізації – це фактично єдина реформа, результати якої люди вже відчули на собі. В багатьох областях вона працює успішно, і наша задача – досягти цього в Києві. Потрібно багато змін, у тому числі законодавчих, але з командою людей, що йдуть до Верховної Ради змінювати Київ, ми подолаємо цей шлях. 

Вікторія Пташник

223 округ, кандидатка від партії «Голос»

Я була безпосередньо залучена до розробки реформи з децентралізації. Але у місті Києві вона відбувається у дещо спотвореному вигляді. Президент та уряд намагаються контролювати владу в Києві. Для того, щоб реформа таки відбулася, ми повинні повернути районні ради та наблизити людей, що представляють інтереси громад, до їхніх виборців. 

Сьогодні в Київраді ми маємо неадекватну ситуацію, коли на одного нардепа припадає 25 тисяч мешканців. Звісно, за таких умов він не буде займатися проблемами окремих людей. Зараз я проводжу багато зустрічей на окрузі, і мені, народному депутату, ставлять питання про стан доріг, будинків, благоустрою. Хоча це зовсім не повноваження Верховної ради. Районні ради дозволяють спілкуватися з людьми на місцях і швидко дізнаватися про проблеми, які їх турбують. 

На рівень компетенції райрад потрібно передати всі питання, що наближені до людей. Це питання позашкільної освіти, охорони здоров’я, молодіжних спортивних програм та майданчиків, здачі комунального майна в оренду, озеленення, експлуатації житла, торгівлі на ринках тощо. Коли ці функції відійдуть до районних рад, ми зможемо оптимізувати діяльність Київради та скоротити кількість депутатів. КМДА має стати представництвом державної влади, що контролює законність рішень органів місцевого самоврядування. 

Стосовно агломерації. Сьогодні близько півмільйона людей їздять до Києва на роботу з прилеглих населених пунктів. Крім того, існують питання, наприклад окружної дороги, що цікавлять Київ, але не входить до меж компетенції міста. Це треба вирішувати. Водночас, я розумію небажання населених пунктів об’єднуватися, через страх, що велике місто поглине маленькі громади. 

Вже існує Закон «Про співробітництво територіальних громад», але він не працює: надто складний механізм імплементації. Ми можемо взяти його за основу. Потрібно визначити, що таке київська агломерація, унормувати стосунки центру та навколишніх міст, передбачити щось на кшталт ради агломерації та її повноваження. 

Децентралізація має багато позитивних ідей, і я хочу, щоб вони реалізувалися не лише у різних куточках України, але і в столиці. Звісно, існують чиновники, які не готові віддати повноваження. Але є питання, які вже зараз можна вирішити на рівні районів. І тоді вже люди будуть вирішувати: ефективно працюють ради, чи їх потрібно переобрати. 

На дискусії були присутні ще два кандидати за 223 округом, що отримали можливість коротко висловитися. 

Інна Рафальська (самовисування): Я згодна з тим, що потрібно повертати районні ради, але залишається незрозумілими джерела їх фінансування. Сьогодні три райони – Подільський, Печерський та Шевченківський – є найбільш бюджетоутворюючими у Києві. Для того, щоб розв’язати питання наповнення бюджетів цих рад, потрібно вносити зміни до Бюджетного та Податкового кодексів. 

Крім того, я вважаю необхідним закон про створення національних заповідників у Києві. Наприклад, щоб зберегти залишки трипільської культури на Татарці, де зараз ведеться активне будівництво. Історично-культурні пам’ятки повинні отримувати субвенції, а не фінансуватися за залишковим принципом.

Владислав Ситюк (самовисування):  Я згоден, що кияни повинні контролювати те, що відбувається в місті, але районні ради в нас вже були. Наведімо спочатку лад у Київраді. Та запитаємо в киян, чи потрібні їм ці ради, проведемо громадські обговорення. Політики часто заробляють політичні дивіденди на проведенні реформ, від яких страждають люди. 

Більше за темою: Чому важливо обирати депутатів у ради в кожному районі Києва?