Вчені спростували «ефект свідка»: насправді перехожі значно більше схильні допомагати

Ефект свідка – гіпотеза про те, що чим більше людей стають свідками події, тим меншою є вірогідність того, що хтось надасть допомогу.

Дата публікації: 15.8.2019 Розділ: Новини Автор: Стасюк Ірина

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 280 днів. За цей час ми опублікували 23517 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Фото: Samantha Garrote, Pexels

Явище, відоме як ефект свідка, насправді є перебільшенням, і в разі надзвичайної події вам допоможуть у дев’яти випадках із десяти. Такого висновку дійшла інтернаціональна група вчених, яка провела дослідження, опубліковане в журналі American Psychologist.

У 1960-х дослідники дійшли висновку, що чим більше людей стають свідками події, тим меншою є вірогідність того, що хтось надасть допомогу. Адже кожен зі свідків вважатиме, що втрутитися має хтось інший. І навпаки, шанси жертви отримати допомогу найвищі за наявності одного лише свідка.

Ефект свідка було описано й підтверджено за допомогою кількох експериментів після резонансного вбивства у 1964 році жительки Нью-Йорку Кітті Дженовезе. Вбивця протягом пів години різав ножем і гвалтував 29-річну жінку, в той час як різні моменти злочину бачили щонайменше десятеро свідків.

Слід зазначити, що у класичному викладі цієї історії є чимало замовчувань. Зокрема, кілька людей таки викликали поліцію; принаймні один чоловік кричав на нападника, а одна жінка вийшла зі своєї квартири, щоб зарадити жертві; події відбувалися до виникнення служби порятунку 911; була третя година ранку, а свідків було значно менше, ніж 38 – кількість, вказана в одній із тогочасних газет.

Нове масштабне дослідження базувалося на вивченні 219 відеозаписів реальних надзвичайних ситуацій у громадських місцях, що трапилися у містах Великої Британії, Нідерландів та Південної Африки.

У цьому полягає одна з головних відмінностей від минулих експериментів, які проводилися у штучних лабораторних умовах. Також раніше роль свідків грали лаборанти, які прикидалися байдужими, таким чином надаючи приклад для піддослідних.

Зняті камерами відеоспостереження ситуації були різними з точки зору безпечності локації, серйозності насилля, кількості свідків. На кожну подію в середньому припадало 16 свідків.

У 90% випадків принаймні один свідок втрутився у ситуацію. В середньому допомогу надавали чотири людини. При цьому виявилося, що чим більше людей було навколо, тим більші в жертви були шанси отримати допомогу.

Дослідники не виявили впливу місця події на готовність надати допомогу: однакові показники були як у криміногенному районі Кейптауна, так і в безпечніших місцях Європи.

«На противагу уявленню про те, що невтручання є нормою в міському середовищі, це дослідження виявило високий рівень залученості у різних національних та міських контекстах. Це свідчить, що залученість навпаки є нормою в реальних конфліктах, що трапляються у громадських місцях в місті», – цитує вчених Curiosity.

Також вчені наголошують, що змістили фокус оцінки ситуації. Раніше до уваги насамперед бралася кількість залучених свідків. Натомість зараз вважають важливішим показник шансів постраждалого взагалі отримати допомогу – не так важливо, чи від однієї людини, чи від кількох.

Нагадаємо, у київському метро мають встановити 19 дефібриляторів на кошти, передбачені Громадським бюджетом. У червні завдяки дефібрилятору відвідувачі і співпрацівники магазину Rozetka врятували чоловіка, в якого зупинилося серце.