Минулої весни Київпроект, що за радянських часів був головною архітектурною майстернею столиці, змінив своїх власників. Відтоді ним опікується група інвесторів на чолі з Денисом Бассом, колишнім заступником мера Черновецького. 

За даними журналістів, нова команда стала одразу працювати над концепцією оновлення всього київпроектівського комплексу. Для цього вона зверталася до різних девелоперських компаній, які пропонували облаштувати тут квартири, офіси і торговельні приміщення. Саму ж будівлю, судячи з деяких рендерів, планувалося змінити до повної невпізнаваності. 

Нещодавно з’ясувалося, що за реновацію Київпроекту взялася компанія SAGA Development. 18 вересня вона організувала відкриту дискусію з киянами, закликаючи їх допомогти «переосмислити будівлю і побудувати правильний процес девелопменту». «Хмарочос» вирішив дізнатися, що буде з однією з найвідоміших модерністських пам’яток міста. 

«Треба більше привабливості»

Біля актової зали, де відбувається обговорення, встановлений великий макет Київпроекту. Він демонструє, як міг би виглядати його оновлений комплекс — і, на перший погляд, в ньому нічого не змінилося. 

Але, придивившись уважніше, помічаєш, що тут немає внутрішнього двору, де вже рік працюють кафе просто неба, а замість київпроектівського фонтану розмістили якусь споруду. У 2009 році, за каденції мера Леоніда Черновецького, схоже трапилося на Львівській площі, де «відремонтували» модерністський фонтан, перетворивши його на триповерховий торговельний центр.         

Макет одного з попередніх проектів реконструкції будівлі «Київпроекту».

Втім, Ірина Красюк, директорка компанії, якій зараз належить будівля, запевняє, що це просто одна з відбракованих концепцій, до якої вже ніхто не повертатиметься.

«Наша компанія хоче зберегти цей комплекс, але ми прагнемо зробити його більш привабливим, — розповідає вона аудиторії з півтори сотні людей, що зібралися в залі. — З того моменту, як ми придбали Київпроект, ми обговорювали різні ідеї щодо його перетворення. На жаль, ми отримали будівлю у не надто задовільному стані; вона потребує принаймні капітального ремонту.  Цей будинок дуже знаковий для міста, він знаходиться в самому його центрі, і тому вже давно мав би бути оновлений. Щоб розробити концепцію нового Київпроекту, ми зверталися до багатьох девелоперів — але сподіваємося, що нам допоможе саме досвід Саги». 

Директорка каже, що інститут, який колись був головним проєктувальним центром для всього міста, вже майже не використовується за призначенням. Колектив архітекторів, який продовжує працювати тут, зовсім невеликий — і не «тягне» більшість інститутських приміщень, які наразі здаються в оренду. Крім того, тут і досі залишається весь проєктний архів Київпроекту, який необхідно зберігати якомога ретельніше.

Організатори зустрічі одразу наголосили, що готової концепції оновлення будівлі ще немає. І, мовляв, саме містяни, небайдужі до архітектурного спадку Києва, зможуть допомогти в її прозорій розробці — зокрема, заповнивши анкети, які роздавали на зустрічі.

Анкета, яку роздавали під час обговорення

Відтак, присутнім було не надто зрозуміло, яким бачать майбутній Київпроект замовник і девелопер.

Архітектори, які виступали на обговоренні, але не працюють над Київпроектом, — дослідник радянської архітектури Олексій Биков і автор будівлі Театру на Подолі Олег Дроздов — відстоювали максимальне збереження в майбутньому проєкті всіх оригінальних архітектурних рішень, притаманних цій будівлі.       

Биков вважає, що Київ ХХ століття, який ми знаємо сьогодні, був майже повністю зведений завдяки цьому інституту. Крім того, його будівля вирізняється оригінальною, нетиповою архітектурою — і вже давно є невід’ємною частиною панорами міста.  

«На щастя, все більше людей усвідомлюють цінність української радянської архітектури, — каже він. — Але, разом з тим, ми спостерігаємо, що її нівечать по всьому місту, як, наприклад, модерністські навчальні корпуси на ВДНГ, які утеплюють примітивним і найдешевшим пінопластом. І це демонструє, що більшість нашого суспільства і досі не сприймають такі будівлі як архітектурні пам’ятки. 

З історичним спадком треба вміти працювати — і дуже бережливо ставитися і до фасадів модерністських будинків, і до об’ємно-просторових рішень, які задумали архітектори. Наприклад, використання сірої штукатурки — це характерна ознака того часу, тож її не треба весело розмальовувати. 

Що ж стосується функціоналу Київпроекту, то він, дійсно, вже не розрахований на роботу великих наукових колективів, як було колись. Але цю архітектурно-будівельну складову якраз і слід залишити тут, хоча б частково. Тут може з’явитися локація, знакова для всієї архітектурної спільноти, місце, де вона може збиратися і ділитися ідеями». 

Рендер одного з попередніх проектів реконструкції будівлі. Девелопер обіцяє, що нічого подібного реалізовано не буде, а фасад потрібно зберегти.

Олег Дроздов, чиє архітектурне бюро працювало над проєктом будинку для SAGA Development, вважає, що оригінальна будівля Київпроекту архітектурно збагачує місто і є частиною його ідентичності, тому всі її параметри треба зберегти. 

«Ця будівля — своєрідна інтерпретація американської архітектури, — каже архітектор. — Тут помітний вплив Міса (німецького архітектора-модерніста Людвіга Міса ван дер Рое – ред.), особливо, що стосується його роботи з простором і внутрішніми дворами. На її фасаді немає випадкових прикрас, всі його елементи виконують конкретні функції — наприклад, заливають приміщення світлом, але й захищають їх від сонця. Це дуже професійна і вивірена архітектурна робота. 

В цій будівлі можна облаштувати архітектурно-виставковий центр, де проходитимуть архітектурні презентації й покази, працюватимуть дискусійні майданчики та освітні платформи. Ще один великий плюс цієї будівлі — це те, що вона має відкриту структуру, яку можна легко пристосовувати до нових функцій». 

Київпроект — це визначна для міста будівля і великий його спадок. Так вважає Андрій Вавриш, CEO компанії SAGA Development. Але конкретних пропозицій щодо будівлі він не озвучував.

Вавриш наголосив, що компанія лише починає роботу, щоб запропонувати замовнику найбільш вдалу концепцію перетворення Київпроекту — і в її розробці буде обов’язково врахована думка кожного містянина. 

«Будь-яка робота має починатися з досліджень, — каже він. — А їх тут потрібно багато: у будівлі велика кількість приміщень та інженерних рішень, якими не користувалися роками. У дослідженнях дуже важливі думки і пропозиції людей, яким небайдужий цей комплекс. Але потрібно розуміти й те, що він матиме інші функції, ніж раніше. На жаль, така вимога часу, і з цим потрібно рахуватися. Наше завдання — знайти баланс в об’ємному та функціональному рішеннях, і запропонувати його замовнику. Фінальне рішення прийматиме саме він». 

Просторові та соціологічні дослідження навколо будівлі Київпроекту вже почали робити Агенти змін, які представили перші результати у своїй презентації.  

«Саме тут була спроєктована вся знакова архітектура Києва, — пояснює Андрій Батін, керівник проєктів Агентів змін. — На жаль, модернізм і досі не вважається у нас чимось цінним, тож часто його паплюжать, як вміють. Тож наше завдання — не лише зберегти цю будівлю, але й дати їй нові сенси, які об’єднають навколо неї киян, які по-справжньому люблять своє місто».

Скільки часу доведеться витратити на розробку нової концепції і коли відбудуться наступні громадські обговорення — наразі невідомо.