У КМДА закликають «не розбещувати» бездомних: «Вони повинні відчувати нужду»

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 273 днів. За цей час ми опублікували 23459 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Муніципалітет Києва «проводить повний цикл соціалізації бездомних», але вони самі вважають за краще жити на вулиці, заявив виданню Заборона директор департаменту соціальної політики КМДА Руслан Світлий.

«У місті налагоджена ціла система, яка дозволяє безхатченкам влаштувати особисте життя та приносити користь суспільству. Але багатьом краще нічого не робити й жити на вулиці», – зазначає він.

У Києві зараз є лише одне місце, де бездомні можуть переночувати – це Будинок соціального піклування неподалік від аеропорту «Київ». За десять гривень там можна поспати і прийняти душ, але тільки, якщо є довідки про стан здоров’я та документи, які засвідчують особу.

Крім того, центр призначений для 150 людей, у той час як у Києві нараховують п’ять тисяч лише тих бездомних, хто зареєстрований у центрі обліку. За оцінками волонтерів, насправді київських бездомних – щонайменше 20 тисяч.

Світлий зазначає, що крім цього муніципального притулку існує ще один центр для безхатченків, за 60 кілометрів від Києва. Посадовець запевняє, що це «фактично комфортний санаторій».

Волонтер Юрій Ліфансе заперечує – цей центр створили переважно для людей з інвалідністю та літнього віку. А про соціалізацію за 60 кілометрів від Києва точно не може йти мова.

Директор соцдепартаменту вважає, що громадські організації «розбещують» бездомних. А також застерігає, що під час карантину волонтерів можуть притягти до відповідальності, бо ті роздають їжу у парках і скверах.

«Я навіть сварюся з ними. Вони їх закормлюють, одягають, дають їм притулок. Я кажу – навіщо? Їх же ставатиме більше. Нам треба, щоб організації не розбещували безхатченків. Хай ідуть працювати», – говорить посадовець.
«Вони повинні відчувати нужду. Потрібно, щоб вони не звикали до комфорту», – додає він.

Натомість волонтери запевняють, що під час карантину бездомні мають значно менше можливостей прогодуватися. Також люди втратили доступ до води та громадських вбиралень, які закрилися. Більш того, через обмеження пересування та втрату роботи нові люди опиняються на вулиці.

Ліфансе говорить, що за понад 20 років волонтерства ще не бачив такої кількості людей, які вперше опинилися на вулиці, бо не змогли оплатити ліжко-місце в хостелі. Серед таких – молоді чоловіки, які працювали на будівництвах і залишилися без роботи через карантин.