Уроки коронавірусу: чому зручні та широкі тротуари є важливими?

Американці платять високу ціну за десятиліття нехтування пішохідною інфраструктурою. Про причини та наслідки цього повідомляє урбаніст Девід Зіппер у статті для CityLab і Bloomberg.

Проблему поганих тротуарів оприявнила пандемія коронавірусу. Перформер із Торонто продемонстрував, що на більшості тротуарів нереально дотримуватися соціальної дистанції у два метри.

Made a Social Distance machine to show why @cityoftoronto needs to close major streets like Yonge during COVID-19. Our sidewalks are too narrow to keep a safe distance.
Tell @JohnTory and your local councillors: #streets4peopleTO!https://t.co/uUmYOxOGZv pic.twitter.com/ZiCwuSECx9

— Daniel Rotsztain (@theurbangeog) April 13, 2020

Як відповідь на виклики пандемії в низці міст світу почали створювати пішохідні зони та розширювати тротуари. Тимчасово віддати пішоходам одну чи кілька смуг для автомобілів можна за допомогою різних бар’єрів-делінеаторів. Водночас ресторани та кафе подекуди відвойовують простір у пішоходів для своїх літніх майданчиків, де безпечніше перебувати, ніж у закритому приміщенні.

У доавтомобільну епоху в містах Америки було більше місця для пішоходів, зазначає Арлі Адкінс, професор міського планування з Університету Аризони. Та з 1920-х років містопланувальники зробили чіткий вибір у пріоритетах розподілу простору – на користь автомобілів.

У старих містах, заснованих до автомобільного буму, тротуари звужували, а в нових містах інфраструктуру відразу робили недружньою до пішоходів. Це видно, зокрема, якщо порівняти Нью-Йорк та Остін (Техас). Якщо в першому є доволі непогана пішохідна мережа, то в другому половина вулиць взагалі не мають тротуарів.

Ліворуч: Бостон, Массачусетс. Фото: Kentaro Toma, Unsplash Праворуч: Гаррісберг, Пенсильванія. Фото: Olivia Connell, Unsplash

Вирішення проблеми з тротуарами у США ускладнює те, що той чи інший відрізок тротуару може бути як на балансі міста, так і на балансі власника будинку. Наприклад, у Сан Хосе та Міннеаполісі відповідають за стан тротуару саме приватні власники, вони ж мають оплачувати утримання в належному стані. Саме тому гірші тротуари – у бідних районах (в яких зазвичай переважає чорне населення). Відповідно, у бідних (і чорних) районах пішоходи частіше потрапляють в автоаварії.

Незадовільний стан тротуару чи його цілковита відсутність змушує пішохода виходити на проїжджу частину й ризикувати здоров’ям або життям. Найбільше такий стан речей впливає на найвразливіші верстви, такі як літні люди, батьки з дитячими візками та люди з інвалідністю.

Табличка, яка попереджає про дітей з вадами зору та слуху, встановлена на вулиці без тротуару. Фото: Barbara McCann, slate.com

Розмаїття балансоутримувачів призводить до того, що все населення міста страждає від відсутності інфраструктури – хай як добре один власник слідкує за своєю частиною тротуару, якщо далі хідник обривається, то люди оминатимуть весь маршрут.

Відсутність тротуарів має безпосередній вплив на здоров’я. Проведене 2009 року в 11 країнах дослідження показало, що містяни, які живуть у районах із хорошими тротуарами, більш схильні гуляти щонайменше 30 хвилин на день.

У 2017 році опитування, проведене Американською спілкою рієлторів, виявило, що для 87% респондентів наявність тротуарів та пішохідної мережі є важливим чинником для вибору місця проживання.

Читайте також: Уроки коронавірусу: містяни потребують ширших балконів

Автор вважає, що пандемія – гарний привід для того, аби міста США переглянули політику фінансування та планування пішохідної інфраструктури, адже тротуари бережуть здоров’я навіть коли немає коронавірусу.

Фото: Gabe Pierce, Unsplash