Бруталістську будівлю Архіву національної пам’яті планують засклити та зашити сайдингом

Український інститут національної пам'яті отримав будівлю для розміщення архіву торік.

Дата публікації: 16.7.2020 Розділ: Новини Автор: Стасюк Ірина

Зроби добру справу і отримуй винагороди!
Нам як ніколи потрібна ваша підтримка. «Хмарочос» пише про розвиток міст 10 років та 311 днів. За цей час ми опублікували 26402 новин та статей. Ми потребуємо вашої допомоги, щоб продовжувати якісно працювати далі. Приєднуйтесь до Читацького товариства «Хмарочоса» та отримуйте приємні бонуси від редакції: квитки на культурні заходи в Києві, фірмовий мерч та актуальні книжки, можливість пропонувати редакції теми та багато іншого.
Стати членом Товариства | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Фото: Dmytro Soloviov

17 липня Архів Українського інституту національної пам’яті презентує проєкт реконструкції будівлі, в якій він розміщується. Бруталістський фасад планують обшити сайдингом, прибравши вікна, а також засклити одну з секцій.

Ескіз: Архів національної пам’яті

Як повідомляє Ukrainian Modernism, Український інститут національної пам’яті отримав будівлю для розміщення архіву торік. Споруду, збудовану в 1983-1990 роках, розташовано на на території банкнотно-монетного двору НБУ, на вулиці Пухівській, 7, що на околиці Троєщини.

Передпроєктні роботи та розробка проєктної документації реконструкції коштувала 12,2 мільйона гривень. Вартість власне реконструкції оцінювали у понад 600 мільйонів гривень, проте тендер довелося скасувати через урізання бюджету.

«Сумно, що Архів планує розпочати свою роботу з переписування історії. Якщо реконструкція інтер’єру будівлі не викликає жодних питань, бо треба зручно розмістити тонни матеріалів – то бажання зашити виразний екстер’єр дешевим вентфасадом викликає подив», – коментує Дмитро Соловйов, засновник фотопроєкту Ukrainian Modernism.

Відповідаючи на закиди на своїй Facebook-сторінці, Архів національної пам’яті нарікає, що будівля з «200 тоннами цементу на фасадах» 30 років простоює «як наочний приклад мегаспоруд для військово-промислового комплексу, які насправді і не затребувані суспільством».