Репортер, який працював під прикриттям у поліції Франції, розповів про масштаби насильства і безкарності

Фото: Justin Essah, Unsplash

У французькій поліції є вкрай поширеними систематичне насильство, расизм, гомофобія, гуртова порука та безкарність, стверджує репортер Валантен Жандро, який пів року працював під прикриттям в одному з поліцейських відділків на півночі Парижа, повідомляє The Guardian.

Другого вересня нішеве видавництво випустило його книгу Flic («Коп») у повній секретності: її надрукували у Словенії, а французькі книгарні отримали її, не знаючи деталей. Трьом медіа, включно з The Guardian, дозволили прочитати рукопис в офісі адвоката та поспілкуватися з автором.

«У Франції є два великих табу: насильство і зловживання в поліції та самогубства серед копів. Французи або люблять поліцію, або ненавидять її. Я вважав, там має бути більше нюансів», – заявив Жандро.

32-річний журналіст раніше вже працював під прикриттям на заводі Toyota та в супермаркеті Lidl. У 2018 році він подався до поліції як добровільний оплачуваний помічник (adjoint de sécurité). Він лише змінив оправу окулярів, щоб не виглядати як «книгогриз». Ім’я ж залишив справжнє – хоч він не має значних цифрових слідів у пошуку Google, поліція могла би перевірити його справжній бекґраунд, та не зробила цього.

Селфі Валантена Жандро під час його роботи в поліції

Після трьох місяців тренування у поліцейській школі Жандро потрапив до відділку у 19-му окрузі Парижа. Йому видали номерний знак, уніформу та пістолет. Вже під час одного з його перших патрулювань він став свідком, як колега побив підлітка-мігранта в автозаку. Цей епізод не потрапив до поліцейського рапорту: «Що трапилося в автозаку, лишається в автозаку».

Іншого разу патруль прибув на виклик щодо підлітків із аудіоколонкою. Колега Жандро образив одного з підлітків, той відповів, і в результаті хлопця побили й затримали. Репортер зазначає, що ескалації цілком можна було б уникнути – зрештою, просто забрати аудіоколонку.

Коли побитий хлопець офіційно поскаржився на дії поліції, під час внутрішнього розслідування колеги змусили Жандро дати неправдиві свідчення. Таким чином, він виявився винним у порушенні, яке загрожує значним штрафом або позбавленням волі.

Жандро спостерігав, з яким упередженням поліцейські ставляться до небілих та до молоді. Французький коп бачить перед собою не дитину, а потенційного злочинця. Дегуманізація призводить до того, що будь-які дії виправдовуються та лишаються безкарними. Поліцейський на власний розсуд і відповідно до свого настрою визначає, чи варто застосовувати силу – його ніхто не контролює, і в разі чого колеги «відмажуть». Щодня у відділку чути расистські, гомофобні та мачистські коментарі.

«Мене справді шокувало те, що полісмени, які репрезентують державу, називають чорних, арабів або мігрантів “покидьками”, і так робили усі, – розповідає він. – Насилля застосовували меншість поліцейських, але ті, хто це робив, робили це постійно».

«Як казав Монтеск’є – дай людині владу, і вона її використає», – додає репортер.

Водночас Жандро зауважує, що поліцейські працюють у стані постійного стресу, у неремонтованих офісах, їздять на побитих машинах, часто мусять купувати обладнання за свої гроші, завалені паперовою роботою. Це призводить до депресії та самогубств. Щороку у Франції накладають на себе руки десятки копів, а торік кількість самогубств зросла на 60%.

У США поліцейське расове насильство й зокрема вбивство Джорджа Флойда у травні призвело до масових протестів і заворушень. У Парижі у січні трапився схожий випадок: 42-річний Седрік Шувіа помер у поліцейському відділку від зупинки серця, викликаної, як підозрюють, асфіксією.

Фото: Justin Essah, Unsplash

Читайте також: Системний расизм: як закони та політики у США в ХХ столітті сприяли дискримінації чорношкірих