Панельний будинок після реновації. Фото: panelplus.cz

Як й інші східноєвропейські країни радянського блоку, Чехія отримала у спадок цілі райони панельних багатоквартирних будинків. Про те, як змінювалося їх сприйняття та яка їхня подальша доля, пише Bloomberg CityLab.

Околиці Праги та інших міст Чехії масово забудовувалися панельками – panelák – у період 1950-1980 років. Їхня основа мета була забезпечити великою кількістю дешевого житла населення країни, яка швидко урбанізувалася.

Панельний будинок після реновації. Фото: panelplus.cz

Підхід та стиль був передусім інспірований Радянським Союзом, та зрештою чеські панельки не відрізнятися суттєво від багатоквартирного модерністського житла, яке в цей самий час масово будували у Швеції, Франції, Західній Німеччині, Великій Британії тощо.

Типове планування квартири. Ілюстрація: Josh Kramer, Bloomberg CityLab

Панельні багатоповерхівки мали як сильні, так і слабкі сторони. Серед останніх – мала площа та погана звукоізоляція. Та водночас для багатьох чехів, які отримували житло у панельках, нові квартири були суттєвим покращенням умов. До того багато хто жив у будинках без каналізації, водопроводу, таких, що опалювалися вугіллям, і яким нерідко бракувало світла. Нове ж житло могло похвалитися балконами, центральним опаленням, водопостачанням і водовідведенням, а також гарною інсоляцією.

Панельний будинок після реновації. Фото: panelplus.cz

Панельні багатоповерхівки здобули лихої слави, передусім через асоціацію з радянським режимом, а також із бідністю – хоча зараз у празьких panelák живуть представники практично всіх соціальних верств, хіба крім найзаможніших.

Після Оксамитової революції 1989 року президент Вацлав Гавел – сам син будівельника – назвав панельки «клітками для кроликів», які гідні лише того, щоб їх знесли. Та сталося навпаки.

Панельний будинок після реновації. Фото: panelplus.cz

Власники почали приватизовувати квартири у панельних будинках, і в умовах ринкової економіки їхня вартість стрімко зросла. Економіст і соціолог Чеської академії наук Мартін Люкс стверджує, що панельки здорожчали значно більше, ніж цегляні будинки.

Попри те, що квартири опинилися у приватній власності, за реновацію взялася держава. Витрати за програмами реновації поділяють власники та держава, з залученням ґрантів Євросоюзу.

Сходова клітка після реновації. Фото: panelplus.cz

Будинки утеплювали, фарбували, міняли у них вікна і двері, міняли дах і ремонтували сходові клітки. В окремих будинках добудовували балкони, де їх бракувало. Всі роботи відбуваються комплексно: утеплюють весь фасад, добудовують всі балкони. Чеський уряд запустив онлайн-журнал із прикладами реновації та порадами.

Комплексна добудова балконів. Фото: panelplus.cz

Деякі спостерігачі вважають, що можливості реадаптації старих панельних будинків мають межі.

«Мені здається, що культурне та естетичне перевідкриття панельок радше ґрунтується на ностальгії, ніж на нових ідеях вирішення житлової кризи. Останнє десятиліття їх досліджують історики, про ни роблять виставки, їх фотографують для подарункових видань. Я вважаю проблематичним те, що їх розглядають як утопію, спрямовану у минуле, а не майбутнє. Ця культурна одержимість панельками свідчить про нашу нездатність уявити, як насправді може виглядати соціалістичне житло майбутнього. Нам потрібно не будувати нові панельки, а перевіднайти ідеї, які стояли за ними», – важає історик урбанізму Марош Кріви.

Вхідна група панельного будинку після реновації. Прозорі двері безпечніші та заощаджують світло. Фото: panelplus.cz

Нагадаємо, в Україні капітального ремонту ніколи не проводили у майже 45% житла.