В інтернеті вимагають покарати чоловіка, який зіпсував мурал Roshen. Що з цим не так?

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 298 днів. За цей час ми опублікували 23640 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Фото: Татьяна Дронова

У фейсбуку ширяться фото чоловіка, який замальовує чорною фарбою з балончика фрагмент муралу в підземному переході на Деміївській площі, нещодавно відремонтованому корпорацією Roshen. Допис із закликом «зробити поганця відомим» отримав понад 2,6 тисячі поширень, а коментатори висловлюють бажання відрубати чоловікові руки і стратити.

Фото: Татьяна Дронова

Мистецтвознавиця Євгенія Моляр вважає цей випадок дуже показовим. Вона нагадує, що нещодавно Київський метрополітен позбивав на станції «Тараса Шевченка» плитку художниці Ганни Шарай. Але це обурило лиш низку поціновувачів, які забрали вцілілі плитки для майбутнього музею лабораторії архітектурної кераміки Ніни Федорової, що діяла у другій половині ХХ століття в Софії Київській.

«Щодо підземного переходу на Деміївці, то більше питань до “Рошену”, який використав публічний простір для своєї реклами у вигляді муралу. На яких підставах? Чи сплачують вони за це кошти до бюджету? А взагалі, якщо людина малює спреєм в переході, то всі мають бути свідомі того, що рано чи пізно хтось обов’язково попшикає зверху, така вона – вулична культура», – зауважує Моляр.

Художник Вова Воротньов вважає, що подібні «офіційні» мурали не мають мистецької цінності й потрібні лише спонсорам, на гроші яких їх роблять, а також лояльно налаштованиим громадянам.

«Чому ж воно працює і досі є привабливою практикою з викидання грошей на вітер? Є одна категорія людей, на яких все тримається. Це лоялістсько налаштовані до влади громадяни, які надмірно страждають через непривітне середовище міста. Вони, як і ми усі, спостерігають руїну, колапс. Тому вони легко ідуть на самообман і отримують психологічну розрядку при вигляді кольорових плям, намазаних на стіну», – вважає він.

На його думку, з таким само успіхом можна радіти рекламному щиту. При цьому, вважає Воротньов, позитивні зміни, які імітує такий декор, триматиметься недовго, адже фарба облізе, а вуличні стихійні художники додадуть своїх барв.