Віддалені робітники витрачають на житло більше, ніж офісні, – дослідження

Фото: Keren Fedida, Unsplash

У США дистанційні працівники витрачають на житло в середньому на 7% більше, ніж офісні працівники. Під час пандемії коронавірусу, коли закрилося чимало офісів, роботодавці змогли зекономити на оренді, в той час як ця частка витрат лягла на плечі їхніх працівників – загалом може йтися про 15 мільярдів доларів, як підрахували у Національному бюро економічних досліджень, повідомляє Bloomberg CityLab.

Постійна робота з дому вимагає більшої площі житла, зокрема, більшої кількості кімнат, а також комфортнішого житла. У Сан-Франциско помітили, наприклад, такі пропозиції оренди: у престижному районі Північний Панхендл пропонували орендувати квартиру за 1200 доларів на місяць лише для денного перебування. Це оголошення цілилося на віддалених працівників, які б хотіли мати окреме помешкання для роботи.

Дослідники виявили, що до пандемії COVID-19 віддалені працівники мешкали у житлі, в якому було на 0,3-0,4 більше кімнат, а площа житла була на 5-7% більшою. До того ж житло загалом було кращої якості. Домогосподарства з щонайменше одним віддаленим працівником витрачали на оренду в середньому на 7% більше, а якщо йшлося про житловолодіння – то на 9% більше.

При цьому до пандемії дистанційно працювали 3% американців, а до травня 2020 року ця частка збільшилася до 35%. Зараз є різні прогнози щодо кількості працівників, які не повернуться до офісів, проте автори дослідження взяли найменшу прогнозну цифру в 10% та порахували, що загалом додаткові витрати на житло за такого сценарію сягатимуть 15 мільярдів доларів на рік. При цьому не врахували витрати на нове обладнання, на їжу замість корпоративних обідів, а також на робочі меблі, такі як письмові столи та ергономічні крісла.

Водночас віддалені робітники мали б зекономити на транспорті та на переїзді з дорогого мегаполісу в дешевші населені пункти. Однак автори дослідження вважають, що тут все не так однозначно. Зокрема, виявляється, що домогосподарства з віддаленими працівниками у середньому мають більше автомобілей, що, звісно, може бути пов’язане з заміським стилем життя.

Крім того, «ентузіазм з приводу віддаленої роботи дещо послаблюється, коли люди бачать, що ціни на житло в передмісті за рік зросли на 20%», зазначає Крістофер Стентон, співавтор дослідження, професор Гарвардської школи бізнесу.

Взагалі працівники, які перейшли на віддалену роботу та вирішили переїхати в дешевше й просторіше житло, частіше обирали той же регіон, де й їхній офіс. Наприклад, статистика каже, що більшість тих, хто працював у Сан-Франциско, під час пандемії переїхали до іншого каліфорнійського міста, а не за межі штату. Це свого роду запобіжник – компанія може вимагати від віддалених працівників час від часу з’являтися в офіс, або ж з часом вийти з дистанційного режиму.

Автори дослідження звертають увагу, що фінансовий тягар очікувано найбільше відчули працівники з меншим доходом.

Тим часом закриття офісів і перехід на віддалену роботу має економити гроші компаніям. Дослідники порахували, що в Сан-Франциско средній роботодавець може зекономити 6000 доларів на рік на оренді комерційної нерухомості (якщо брати 14 квадратних метрів площі на працівника), навіть якщо при цьому компенсує кожному працівникові житлові витрати. Для інших міст ця цифра, звісно, буде іншою.

Стентон наводить приклад директора однієї фірми, який закрив офіс і вирішив витратити вивільнені кошти на курортний відпочинок для працівників.

Нагадаємо, Верховна Рада схвалила в другому читанні законопроєкт, який регулює дистанційну роботу.