Організатори фестивалю під час закриття. Фото – Марії Костенко

«Як креативні індустрії змінюють (пост) міста» – фестиваль із такою назвою відбувся 15-16 травня у Центрі сучасної культури міста Дніпро за ініціативи House of Europe. Упродовж двох днів експерти-практики розповідали про архітектуру, урбаністику, кіно, рекламу й культурні ініціативи. Подія відбулася у гібридному форматі – частина спікерів була присутня наживо, дехто підключався онлайн. В одному з виступів йшлося про тенденцію девелоперів зводити черговий арт-об’єкт у рамках проєкту забудови і пов’язані з цим проблеми.

Real estate art

Польський архітектор Куба Снопек уже давно спостерігає за мистецтвом, яке фінансують інвестори, та його роллю в місті, і навіть дав цьому феномену специфічну назву – real estate art. Будівництво арт-об’єктів уже стало частиною девелоперського проєктного процесу. З самого початку роботи архітектори позначають на мапі такий собі якір – місце для кретивного об’єкта.

Справа в тому, що американські закони передбачають необхідність сплатити близько 1% вартості забудови на мистецтво. Оскільки внесок одноразовий і досить великий, то закон провокує фінансувати саме мурали, мозаїки чи скульптури, а не, скажімо, перформанс, що триває у часі. Згідно з дослідженням Куби Снопека, у Каліфорнії за рік витрачають значно більше грошей на такі об’єкти, ніж на мистецтво загалом.

З презентації Куби Снопека

Омана креативного міста 

Крім того, останнім часом набула популярності ідея креативного міста, автором якої є Річард Флорида. Йдеться про те, що інвестиції в креативні індустрії викликають ріст економіки та робочих місць, а також збагачення міст.  Але насправді разом із розвитком економіки художники і творчі насправді полишають міста, які стають занадто дорогими для них. Парадоксально, але що більше з’являється арт-об’єктів у просторі міста, то менше там живе людей, які власне займаються мистецтвом.

Із презентації Куби Снопека

Читайте також: Як автор поняття «креативний клас» змусив світ повірити у свої ідеї та помилився

Консенсус і нечутливість

На якість створюваних робіт впливає і той факт, що замовнику-девелоперу важливо уникати ризиків. Як наслідок, у художника з’являється надзвичайно багато обмежень. Мистецтво страждає від необхідності пошуку консенсусу, а в місті з’являють дорогі і не дуже якісні об’єкти, що не мають художньої цінності.

«Іноді виходить цікаво. Наприклад, один девелопер побудував біля будинку, який він звів, скульптуру самого себе, що тримає цей самий будинок. Це стало мемом, – розповідає Куба Снопек. – Або навпаки: у Ванкувері спорудили люстри за п’ять мільйонів доларів під віадуком, де живуть безхатьки. Робити таку дорогу скульптуру саме в цьому місці – зовсім нечутливо».

Громадські простори як альтернатива

Чи можна взагалі в таких умовах зробити щось достойне і цікаве? Один із девелоперів у Сан-Франциско купив роботу концептуального художника Сола Левіта, який винайшов «інструкційне мистецтво». Митець створював свої роботи у вигляді інструкцій, які будь-хто за бажання може реалізувати. Але навіть ця концептуальна робота не прижилася на будівлі.

Seagram Building. Фото з відкритих джерел

Виходом для девелопера є інвестиції в простір, де можуть відбуватися різні події, замість створення об’єктів у цьому просторі. Вдалим прикладом такого підходу є Seagram Building на Мангеттені (Нью-Йорк). Це модель, коли девелопер забудовує лише частину ділянки, а на іншій створює громадський простір.

Будівля Seagram Building була спроєктована Людвігом Міс ван дер Рое (архітектор будівлі)  і Філіпом Джонсоном (архітектор ресторана). Неабияку роль у цьому тут зіграла архітекторка Ламберт Філіс, яка була представницею девелопера і взяла на себе роль кураторки публічної програми простору впродовж десяти років. Як наслідок, там з’явилося багато «живого» мистецтва, змінні виставки та інсталяції.

Громадський простір «Сцена» в Дніпрі. Фото: Dezeen

Громадський простір «Сцена» у Дніпрі, створений за участі Куби Снопека, отримав відзнаку European Prize for Urban Public Space 2018 як один із найкращих громадських просторів у Європі. «Сцену» побудували у 2017 році на місці занедбаного зеленого амфітеатру в парку Шевченка. Містяни долучались до всіх етапів проектування. Наприклад, вони писали ТЗ, брали участь у краудфандинговій кампанії та виконували частину будівельних робіт.