У китайському селі збудували дитячу бібліотеку з кипарису, щоб поновити культурну традицію (фото)

Традиційно в архітектурі дунських селищ використовували кипарис, та останнім часом все більше будинків роблять із бетону.

Дата публікації: 4.2.2022 Розділ: Новини Автор: Стасюк Ірина

Перш ніж прочитати матеріал, розгляньте можливість підтримати нас. «Хмарочос» пише про розвиток міст 9 років та 287 днів. За цей час ми опублікували 23554 новин та статей. Весь контент – в безкоштовному доступі. На нас не впливає жоден олігарх чи великий бізнес, ми працюємо для наших читачів й читачок. Ваш внесок дозволить продовжити працювати нашій редакції. Долучіться до спільноти з сотень осіб, які вже підтримують «Хмарочос».
Підтримати | Хто ми такі?

Читайте нас в Telegram, Twitter, Instagram, Viber та Google Новинах

Фото: Sai Zhao

Китайські архітектори спроєктували бібліотеку для села Пінтань на південному сході КНР, повідомляє АrchDаily.

Це одне з сіл народу дун (кам) — поселень, що претендують на статус всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вони розташовані на межі провінцій Хунань, Ґуйджоу і Гуйлінь.

Традиційно в архітектурі дунських селищ використовували дерево, причому один різновид — китайський кипарис, або каннінгамію. Однак останнім часом все більше будинків роблять із бетону, що ставить під загрозу локальну ідентичність.

Бетонна початкова школа, збудована в Пінтані двадцять років тому, ілюструє цю тенденцію. Тут навчаються понад 300 дітей віком від шести до 13 років.

Архітектурне бюро Condition_Lab вирішило додати до шкільного комплексу споруду, яка б мала сучасний фасад і водночас наслідувала принципи традиційного будівництва. За основу проєктувальники взяли дерев’яний каркасний будинок.

До будівництва, яке завершилося у жовтні минулого року, долучили місцевих майстрів і, відповідно, використовували традиційні технології столярства. Проєкт також обговорювали з жителями.

Єдиний «чужорідний» матеріал — це напівпрозорі полікарбонатні панелі, розташовані під різними кутами, що робить фасад таким оригінальним.

Вся внутрішня структура бібліотеки — це сходи між книжковими полицями. Вони нікуди не ведуть і є самодостатніми, слугуючи, зокрема, лавами. У цьому просторі діти можуть не лише читати, але й гратися.