Наприкінці серпня у Києві почали демонтувати модерністську будівлю Київпроєкту. Про зведення багатофункціонального комплексу Kyїvproekt City Space, з апартаментами, офісами та комерційними приміщеннями, замість найпотужнішої проєктної організації радянської України було відомо давно. У 2019 році проєкт презентували як реконструкцію. Йшлося про те, щоб зберегти притаманні фасаду об’ємно-просторові загальні риси.

Втім, зрештою, для реалізації проєкту девелопер прийняв рішення знести і знову відбудувати фасад. Як наслідок, громада Києва знову втрачає оригінальну бруталістську будівлю, а усталена панорама історичної частини міста ще раз змінюється. Чи справді реставрація пам’яток модернізму настільки неможлива, як про це заявляють забудовники? І коли в Києві, нарешті, з’явиться культура зберігати спадщину модернізму? 

Читайте також: Монстри модернізму: історія «Київпроекту», проектувальника Києва XX століття

Архітектура відображає час

Проблема збереження спадщини модернізму не лише українська. Післявоєнна модерністська архітектура в багатьох соціалістичних країнах не планувалася як довговічна. Чимало цих будівель будувалися з експериментальних матеріалів. Через це там часто виникають проблеми з ізоляцією, конструкційними швами, захистом арматури тощо. 

Збудовані відносно недавно, такі будівлі зазвичай не мають статусу пам’яток архітектури. Як наслідок, їх часто утеплюють або ремонтують без необхідної уваги до деталей та зовнішнього вигляду. Бюджетні і швидкі способи реновації модерністських будівель часто призводять до руйнування оригінальних фасадів і, як наслідок, стирання з обличчя міста цілого специфічного підходу в архітектурі. 

Читайте також: У радянських корпусах університетів може бути тепло і без знищення оригінальних фасадів

«Кожна архітектурна споруда відображає свій час, настрої та економіку, є матеріальною пам’яткою епохи», – пояснює архітектор Володимир Шевченко.

За його словами, архітектори Київпроекту Вадим Огур та Валентина Козлова надихалися образом ратуші Бостона, побудованої за проєктом Пола Рудольфа.

Цікаво, що цю монолітну бетонну споруду в стилі бруталізму бостонці неодноразово вимагали знести. Її також включали до списків найпотворніших споруд світу. Натомість архітектори і критики вважають Бостонську мерію винятковою, подекуди називаючи її одним із найбільших досягнень американської архітектури. 

Демонтаж бруталістського фасаду заради паркінгу

На відміну від мерії Бостона, фасад Київпроєкту не монолітний і збудований зі збірного залізобетону. За словами Андрія Вавриша, засновника і керівника компанії Saga Development, така конструкція не витримає спорудження дворівневого підземного паркінгу під майбутнім житловим комплексом. 

Як пояснює інженер Дмитро Макагон, який співпрацює з компанією Saga Development, будівля Київпроєкту не відповідає сучасним вимогам стійкості та надійності. Будівництво паркінгу потребує певних кроків колон, а в подальшому – заміни фундаменту. Девелопер наполягає, що звертався до багатьох інженерів у пошуках рішення, яке б не потребувало демонтажу. Але варіантів, за його словами, не знайшлося. 

Утім, є підозри, що реставраційні роботи такого об’єкту не лише потенційно небезпечні, але й коштовні.

«Руйнувати і будувати нове – це типовий “азійський” підхід. У Китаї часто зносять будинки, які не змогли продати, тому що збудувати нові дешевше», – розповідає архітектор Іван Мельничук.

На його думку, така проєктна робота під збірно-монолітними конструкціями Київпроєкту вимагає чимало коштів і часу. 

До прикладу, в Національному музеї західного мистецтва в Токіо, який спорудив Ле Корбюзьє, під час останньої реконструкції вдалося зробити додаткові приміщення на підземному рівні. А під Старою пінакотекою в Мюнхені (будівля XVI століття) побудували семиповерховий паркінг, навіть не закриваючи музей для відвідувачів, кажуть архітектори. На їхню думку, справа за спеціалістами та коштами. Остаточне рішення ж завжди за девелопером та власником об’єкту – чи вважає він, що будівля варта виділення додаткових коштів задля збереження, чи ні.

Як реставрувати спадщину модернізму 

За словами реставратора Миколи Віхарєва, відновлювати спадщину модернізму на кшталт Київпроєкту можливо і необхідно.

«Реставрація пам’ятки XIX століття – це кропітка робота з відновлення старовинних покриттів. Натомість архітектуру модернізму будували ще 30-40 років тому. Реновацію такого об’єкту можна порівняти з грамотним і професійним капітальним ремонтом. На заході є багато прикладів вдалих аналогічних проєктів», – запевняє експерт. 

На його думку, витоки проблеми – у відсутності культури і традиції збереження модернізму. «Потроху відбувається переосмислення надбання того періоду. Але, скажімо, розмова про необхідність внесення будівлі “Квіти України” до переліку пам’яток зайшла лише після початку руйнації», – пояснює Микола Віхарєв. 

За його словами, чимало потенційних пам’яток модернізму зараз є у списках Міністерства культури. Але процес затвердження триває надзвичайно довго. За цей час у будівлі змінюються власники, створюються проєкти реконструкції, які потім виявляються непридатними. 

«Місто станом на сьогодні не виступає інвестиційним агентом. Потрібно не лише якнайшвидше вносити модерністські будівлі до списку пам’яток архітектури, але й публікувати список споруд, які потенційно можуть туди потрапити. Тоді притомний інвестор зможе зрозуміти, як і куди варто вкладати кошти», – пояснює реставратор. 

Саме продумана міська політика зі збереження збереження та реставрації модерністської спадщини може стати запорукою того, що наступна така реставрація не завершиться знесенням, «євроремонтом» чи перебудовою. 

Читайте також: ​​Квіти України: чи захист авторських прав архітектора є аж такою новинкою у праві, як на те вказує власник будівлі?